розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року,

У листопаді 2009 року ВАТ КБ "Надра" звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 06 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ПК 246/08-00 на підставі якого останній отримав кошти у сумі 190 900 доларів США.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року між ними було укладено договір іпотеки належного ОСОБА_4 на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою площею 0,0903 га, у зв’язку з чим у встановленому порядку нотаріусом 06 серпня 2008 року було накладено заборону відчуження цього будинку та земельної ділянки. Таким чином, розпорядитися цим майном ОСОБА_4 мав право тільки з його дозволу. Однак останній, маючи заборгованість за кредитним договором у сумі 235317,89 доларів США, не повідомивши його та не отримавши дозволу, 11 грудня 2008 року уклав з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу заставленого майна-будинку та земельної ділянки.

Оскільки він є зацікавленою особою, його права порушено, просив визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня 2008 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ КБ "Надра" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування судами норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції,з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в період коли укладалися договори купівлі-продажу зазначеного житлового будинку та земельної ділянки вони під забороною відчуження не знаходилися.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішенням у справі не відповідають.

Судами встановлено, що 06 серпня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ПК 246/08-00, відповідно до якого останній отримав кошти у сумі 190 900 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за договором кредиту 06 серпня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого він передав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,0903 га.

11 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до п.3.1.11 Договору іпотеки до виконання зобов’язання у повному обсязі іпотекодавець не має права без згоди іпотекодержателя розпоряджатися будь-яким чином предметом іпотеки в цілому або окремим майном, що входять до його складу.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець виключно на підставі згоди іпотекодержателя має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відчуження вказаного майна, яке перебуває в іпотеці відбулося без згоди іпотекодержателя, що є порушенням майнових прав останнього.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин, щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою, шостою статті 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину, як зазначено у частині першій статті 215 ЦК України.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, пояснень ВАТ КБ "Надра" не перевірив.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року та ухвала апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.