розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ПП "Вереск", третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним акту встановлення та узгодження меж земельних ділянок землекористувачів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2011 року,

30 червня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ПП "Вереск" про визнання недійсним акту встановлення та узгодження меж земельних ділянок. Уточнивши позовні вимоги, вказала ОСОБА_5 третьою особою та просила визнати недійсним акт від

24 квітня 2007 року, виданий, складений ПП "Вереск" про встановлення та узгодження меж земельних ділянок між суміжними землекористувачами земельних ділянок №№ 402, 403, 401, 446, розташованих у АДРЕСА_1. Позов мотивувала тим, що особисто вона не погоджувала цей акт, її підпис в акті підроблено, внаслідок чого суміжному землекористувачу ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку, з розмірами та межами якої вона, позивачка, не згодна.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди правильно виходили з того, що погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами передбачено ст. 198 ЗК України є необхідним при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок та здійснення вірного визначення меж земельної ділянки, а не виявлення обмежень у можливості її використання, в тому числі з боку суміжних землекористувачів. З огляду на наведене, само по собі непогодження меж не є порушенням інтересів сторін – суміжних землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 17 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 лютого 2011 року залишити без змін.