Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору про сумісну діяльність, стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2011 року,

У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом та просила розірвати договір про спільну діяльність, укладений

29 жовтня 2003 року між нею як суб’єктом підприємницької діяльності та між ОСОБА_7 як суб’єктом підприємницької діяльності. Згідно з цим договором вона передала ОСОБА_7 гроші в сумі 49950 грн., що за курсом НБУ на час укладення договору складало 9000 доларів США, а він зобов’язувався на ці гроші відкрити магазин комп’ютерної техніки, розпочати підприємницьку діяльність та виплачувати їй відсотки від прибутку. Проте відповідач свої зобов’язання за договором не виконує. Просила розірвати договір про спільну діяльність та стягнути на її користь з ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 9000 доларів США в гривнах за курсом НБУ на час розглядусправи.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня

2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого

2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, розірвано договір про спільну діяльність, укладений 29 жовтня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з ОСОБА_7 на користь

ОСОБА_6 стягнуто 71376 грн. 30 коп., що еквівалентно

9000 доларам США.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають о порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо сторони уклали договір як суб’єкти підприємницької діяльності, але при цьому не засвідчили договір відповідними печатками та реквізитами, це не може свідчити, що між ними укладено договір як між фізичними особами на задоволенням своїх побутових потреб. Суди, визначаючись з підсудністю справи мають виходити як зі змісту договору, прав та обов’язків сторін так і намірів сторін щодо наслідків договору.

Зі змісту договору від 29 жовтня 2003 року вбачається, що він укладений сторонами як суб’єктами підприємницької діяльності з метою ведення комерційної діяльності для отримання від неї прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі

ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15)

(ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи спір у порядку цивільного судочинства, суди не звернули уваги на те, що зі змісту договору від 29 жовтня 2003 року вбачається, що він укладений сторонами як суб’єктами підприємницької діяльності з метою ведення комерційної діяльності для отримання від неї прибутку, отже містить ознаки господарського договору, які виникли з укладених ними договорів, отже спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, а також те, що спір виник із господарських відносин, зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 205, 336, 340 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2011 року скасувати.

Провадженя у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору про сумісну діяльність, стягнення коштів закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.