Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2011 року,

У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9 про витребування з його володіння квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.

Посилалась на те, що є власником цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 1997 року, укладеному між нею та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

У 2007 році квартира поза її волею за відплатним договором була продана спочатку ОСОБА_8, а потім ОСОБА_9 особою, яка не мала права відчужувати квартиру, тобто квартира вибула з її, власника, володіння поза її волею. Просила витребувати квартиру у ОСОБА_9

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від

30 серпня 2010 року позов задоволено. Вирішено витребувати у ОСОБА_9 спірну квартиру.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня

2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 1997 року, укладеному між нею та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня

2007 року вказаний договір купівлі-продажу визнано недійним, покупцем квартири та її власником визнано ОСОБА_7

3 серпня 2007 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужила спірну квартиру ОСОБА_8, а 3 листопада 2007 року ОСОБА_8 продала квартиру ОСОБА_9

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня

2007 року було скасовано ухвалою цього ж суду від 24 грудня 2007 року, а рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_6 як її власника поза її волею та, керуючись ст. 330, п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, витребував це майно у добросовісного набувача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що застосування п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України можливе лише у випадку, коли майно відчужила особа, яка не мала на нього право власності. Оскільки на момент укладення ОСОБА_7 3 серпня 2007 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_8 вона, ОСОБА_7, була належним власником квартири, а ОСОБА_8 також була належним власником квартири, відчужуючи

3 листопада 2007 року квартиру ОСОБА_9, то підстав стверджувати, що як ОСОБА_7, так і ОСОБА_8 не мали права відчужувати майно, немає. Отже, майно у ОСОБА_9 витребувано бути не може.

Проте такий висновок апеляційного суду є помилковим.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься у ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України, суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 4 червня 1997 року є власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 була позбавлена права власності на квартиру на підставі заочного рішення суду від 10 липня 2007 року, яке було скасовано ухвалою цього ж суду від 24 грудня 2007 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2008 року, право власності

ОСОБА_6 на квартиру поновлено.

На підставі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача в тому випадку, якщо майно загублене власником, було викрадене у власника, вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

При цьому суди не звернули увагу на те, що витребування майна на підставі ч. 1 п.п. 1-3 ст. 388 ЦК України можливе і в тому випадку, коли правочини, за якими набувач набув право власності на майно, не визнані недійсними та коли фактичний володілець майна є добросовісним набувачем.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що майно вибуло з володіння власника поза її волею, отже воно може бути витребуване у добросовісного набувача.

Такий висновок судом першої інстанції зроблено відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи.

Скасовуючи рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув увагу на наведені вимоги закону та зосередився лише на тому, що договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_9 став власником квартири, недійсним не визнаний, що свідчить про неможливість витребування у нього майна.

Однак такий висновок апеляційного суду зроблено з порушенням зазначених норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведене рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обгрунтованим та підлягає скасуванню з залишенням без змін рішення суду першої інстанції

Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2011 року скасувати.

Рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від

30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.