Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про часткове визнання кредитного договору недійсним, стягнення завданої моральної шкоди, встановлення юридичного факту, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", на рішення апеляційного суду Луганської області від 31 березня 2011 року,

У серпні 2009 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом. Зазначили, що між ОСОБА_3 та ЗАТ "Альфа Банк" 14 березня 2008 року було укладено споживчий кредитний договір строком на 15 років на придбання житла. Сума отриманого споживчого кредиту складала 405 919 грн. Відсоткова ставка згідно кредитного договору була вказана – 13,3%. За час користування кредитом ОСОБА_3 не було допущено кредитної заборгованості. 29 вересня 2008 року позивач отримав роздруківку, з якої дізнався, що відповідач в односторонньому порядку змінив чергову суму щомісячного платежу за споживчим кредитом. Офіційних повідомлень щодо зміни процентної ставки він не отримував, тому продовжував сплачувати щомісячні платежі у тому розмірі, що і раніше.

Так як, позивачі вважають, що кредитний договір є не інакше як договір приєднання та окремі пункти кредитного договору суперечать нормам цивільного законодавства, крім того відповідач з грудня 2008 року використовував неправомірні засоби впливу, а саме допомогу колекторських фірм щодо повернення кредиту, тим самим спричинивши їх сім'ї моральну шкоду, просили задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28 грудня 2010 року у позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції змінено, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Розірвано кредитний договір № 800003358 від 14 березня 2008 року та іпотечний договір № 800003358-И, укладений між ЗАТ "Альфа - Банк" та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ "Альфа - Банк" 406 620 грн. 27 коп. В іншій частині рішення залишено без змін. Скасовано заходи забезпечення позову про накладення арешту ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 20 травня 2010 року на квартиру АДРЕСА_1. Виключено з Державного реєстру іпотек № 6786803, внесений 14 березня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 відповідно до договору іпотеки № 800003358-И від 14 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 14 березня 2008 року за реєстровим номером 968. Знято заборону відчуження трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом ОСОБА_6 14 березня 2008 року за реєстровим номером 969. Виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 86591, внесений 14 березня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє від імені публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того що дії банку щодо одностороннього збільшення процентної ставки є неправомірними.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) , банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Судом установлено, що 14 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Альфа Банк" було укладено кредитний договір № 800003358, згідно з яким йому надано кредит в сумі 80380 доларів США., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,3 % річних.

Відповідно до п.п. 5.2 п. 5 укладеного з позивачем договору банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом, в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін).

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір в якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент досягнення домовленості настав.

Скориставшись своїм правом, банк збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за вищезазначеним договором, про що повідомив позивача.

7 вересня 2008 року ОСОБА_3 направлено лист повідомлення про підвищення процентної ставки за указаним кредитним до 17 % річних.

Виходячи з наведеного, банк мав право у відповідності до умов кредитного договору збільшувати розмір процентів за користування кредитом, і прийняв рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором до набрання чинності 9 січня 2009 року Законом від 12 грудня 2008 року № 661-VI (661-17) відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції ухваленого згідно із законом.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 31 березня 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 28 грудня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.