Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ПАТ КБ "ПриватБанк") до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі – ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус"), приватного підприємства "GRAIN" (далі – ПП "GRAIN"), товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Термінал" (далі – ТОВ "Корпорація "Термінал"), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року,

У березні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 жовтня 2005 року між ним та ПП "GRAIN" було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав у кредит 569 568 доларів 12 центів США. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ КБ "ПриватБанк" з однієї сторони та ТОВ "Корпорація "Термінал", ОСОБА_3 і ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" з іншої сторони було укладено договори поруки. У зв’язку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором зобов’язань у ПП "GRAIN" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" утворилась заборгованість в сумі 271 581 доларів 87 центів США. З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив суд стягнути на його користь: з ТОВ "Корпорація "Термінал" та ОСОБА_3 солідарно заборгованість в сумі 271 481 доларів 87 центів США за кредитним договором від 25 жовтня 2005 року; з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ТОВ "Корпорація "Термінал" і ОСОБА_3 в солідарному порядку 100 доларів США; з ПП "GRAIN", ТОВ "Корпорація "Термінал" та ОСОБА_3 солідарно штраф в сумі 1 623 952 грн. 60 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Корпорація "Термінал" та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 2 155 213 грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ТОВ "Корпорація "Термінал", ОСОБА_3, ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 793 грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ТОВ "Корпорація "Термінал", ОСОБА_3, ПП "GRAIN" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 361 730 грн. 35 коп. штрафних санкцій за кредитним договором. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2010 року в частині задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склались договірні відносини, однак, у зв’язку з неналежним виконанням взятих зобов’язань у відповідача ПП "GRAIN" перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором, яку суд стягнув у солідарному порядку з усіх відповідачів, як поручителів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, отже, порука відповідача ОСОБА_3 припинилась. При цьому суд апеляційної інстанції вважав моментом виконання основного зобов’язання за кредитним договором дату передачі майна ПП "GRAIN" у власність ПАТ КБ "ПриватБанк" на виконання рішення господарського суду.

Проте, з такими висновками судів у повній мірі погодитись не можна.

Судами встановлено, що 25 жовтня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПП "GRAIN" було укладено кредитний договір № КГ8Д, згідно якого останній отримав у кредит 569 568 доларів 12 центів США зі сплатою 11 відсотків річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 20 грудня 2010 року (а.с.14-19).

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ КБ "ПриватБанк" з однієї сторони та ТОВ "Корпорація "Термінал", між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договори поруки, згідно яких останні поручились відповідати перед банком за виконання ПП "GRAIN" взятих за кредитним договором зобов’язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с.20-21).

16 січня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобов’язання відповідати перед банком за виконання ПП "GRAIN" взятих за кредитним договором зобов’язань у розмірі 100 доларів США (а.с.22).

Рішенням господарського суду Київської області від 30 січня 2007 року з ПП "GRAIN" стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором на загальну суму, еквівалентну 554 769,71 доларів США, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а 27 червня 2008 року заставлене майно передано у власність позивача.

Рішенням господарського суду Київської області від 14 вересня 2009 року стягнуто з ПП "GRAIN" на користь ЗАК КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № КГ8Д від 25 жовтня 2005 року в сумі 271 581, 87 доларів США, яка виникла за час виконання рішення господарського суду Київської області від 30 січня 2007 року (а.с.54-57).

У зв’язку з неналежним виконанням ПП "GRAIN" взятих за кредитним договором зобов’язань 10 грудня 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направив ТОВ "Корпорація "Термінал" і ОСОБА_3 претензійні листи з інформацією про розмір заборгованості та строк, протягом якого цю заборгованість необхідно погасити (а.с.28-29).

Відмовляючи у задоволенні вимог позову до ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що моментом виконання основного зобов’язання за кредитним договором № КГ8Д від 25 жовтня 2005 року є 27 червня 2008 року, тобто дата передачі майна ПП "GRAIN" у власність ПАТ КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Такий висновок не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 598 ЦК України, якою передбачено, що зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України. Закон не передбачає такої підстави припинення зобов’язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Згідно ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання. Тому, саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено в повному обсязі, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору.

Керуючись такою позицією, господарський суд своїм рішення від 14 вересня 2009 року стягнув з боржника ПП "GRAIN" заборгованість за кредитним договором, яка виникла після ухвалення 30 січня 2007 року господарським судом рішення. Передачею 27 червня 2008 року майна у власність позивача ПП "GRAIN" не виконало всіх своїх зобов’язань за кредитним договором, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 14 вересня 2009 року, а тому зобов’язання ПП "GRAIN" за вказаним кредитним договором не припинились.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя. Отже суду необхідно встановити на який строк укладено основне зобов’язання та договір поруки, чи настав строк виконання основного зобов’язання та відповідно вирішити питання щодо строку дії поруки.

Крім того, правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов’язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов’язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з відповідачів як поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний суд, не звернув уваги на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено три окремі договори поруки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене в справі рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.