Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "Ресурс-Комплект", ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року,-

В травні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідачів та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 931 630 грн. 08 коп., посилаючись на те, що 05.12.2006 року між банком та ПП "Ресурс-Комплект" був укладений кредитний договір в сумі 120000 доларів США, зі сплатою 12,3% річних. Для забезпечення своєчасного виконання умов зазначеного договору в цей же день між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився відповідати за виконання ПП "Ресурс-Комплект" умов кредитного договору.

ПП "Ресурс-Комплект" умов кредитного договору не виконало, в результаті чого утворилася вказана заборгованість, яка має бути стягнута з відповідачів, як солідарних боржників.

Рішенням Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2010 року позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволені повністю, а саме з відповідачів в солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 931 630 грн. 08 коп. та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року вищезазначене рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6 залишені без задоволення, а в частині стягнення з Приватного підприємства "Ресурс-Комплект" на користь ПАТ "УкрСиббанк" солідарно з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором в сумі 831630,08 грн. та судових витрат провадження закрито.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2006 року між банком та ПП "Ресурс-Комплект" був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії у сумі 120 000 доларів США, зі сплатою 12,3 % річних та строком повернення до 04 грудня 2009 року.

В цей же день, для забезпечення своєчасного виконання умов зазначеного договору, між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився відповідати за виконання ПП "Ресурс-Комплект" умов кредитного договору.

26 березня 2007 року між банком та ПП "Ресурс-Комплект" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого змінений реєстраційний номер договору, погоджена черговість погашення заборгованості та порядок нарахування штрафних санкцій.

03 грудня 2008 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої збільшена процента ставка за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк, з 12,3% до 24,6 %.

Зазначені додаткові угоди були підписані від імені ПП "Ресурс-Комплект" ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції вірно виходив із вимог ст. ст. 526, 554, 614 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі, виходив з того, що позовні вимоги однієї юридичної особи ПАТ "УкрСиббанк" до іншої ПП "Ресурс-Комплект", що виникли з укладеного ними кредитного договору, підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Крім того, скасовуючи рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порука останнього припинилася у зв"язку із збільшенням обсягу його відповідальності, оскільки згоди на укладення додаткової угода про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами він не надавав, а тому відсутні підстави покладення на нього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позивальником ПП "Ресурс-Комплект" своїх зобов’язань перед банком.

З таким висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам вищезазначене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу, що згідно п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Пунктом 3.1 договору поруки сторони обумовили, що підставою припинення договору поруки є припинення всіх зобов’язань позичальника по кредитному договору, що не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а тому помилково визнав договір поруки припиненим.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що усі спори розглядаються не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до положень ЦПК України (1618-15) , тобто із врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплено положеннями ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України. Такі правовідносини регулюються і нормами цивільного, і нормами господарського законодавства в залежності від суб’єктів (юридичної чи фізичної особи – поручителя і (або) боржника.

Таким чином, ч. 1 ст. 543 ЦК України є виключенням із загального правила встановленого ст. 16 ЦК України. Тому у випадку виникнення солідарного обов’язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред’явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд апеляційної інстанцій не з’ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

В порушення зазначених норм суд апеляційної інстанцій не врахував вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" – задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року скасувати, рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.