Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія "Біозахист", про визнання договору поруки таким, що втратив силу та не підлягає виконанню за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СНДТЛ "Біозахист" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 липня 2011 року,-

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив ухвалити рішення, яким договір поруки № 010/01-04/08-43/3 від 30 січня 2008 року укладений між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" визнати припиненим з 29 травня 2008 року та таким, що втратив силу та не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір поруки № 010/01-04/08-43/3, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов’язання перед відповідачем відповідати по борговим зобов’язанням ТОВ "Біозахист", які виникають з умов кредитного договору № 010/01-04/08-43 від 30 січня 2008 року.

За умовами кредитного договору № 010/01-04/08-43 від 30 січня 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відкривав ТОВ "Біозахист" відновлювальну кредитну лінію у сумі 1950000 грн строком до 29 січня 2018 року зі сплатою 15,5% річних. .

Враховуючи, що 29 травня 2008 року між позичальником та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено додатковий договір до кредитного договору, згідно якого до основного договору було внесено зміни та збільшено процентну ставку за кредитом з 15,5% до 21%, внаслідок чого збільшився його обсяг відповідальності, як поручителя та тому вважає, що є всі підстави для припинення спірного договору поруки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 липня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені повністю, а саме визнано правовідносини поруки, що виникають з Договору поруки № 010/01-04/08-43/3 від 30 січня 2008 року, укладеного ОСОБА_6 з Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", такими, що припинилися з 29 травня 2008 року; визнано договір поруки № 010/01-04/08-43/3 від 30 січня 2008 року, укладеного ОСОБА_6 з Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" таким, що втратив силу та не підлягає виконанню з 29 травня 2008 року.

Розподілені судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 липня 2011 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи № 2-532/11, касаційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 січня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Біозахист" укладено кредитний договір, відповідно якого відкрито відновлювальну кредитну лінію у сумі 1950000 грн строком до 29 січня 2018 року зі сплатою 15,5% річних.

30 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 30 січня 2008 року, між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки.

29 травня 2008 року між ТОВ "Біозахист" та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено додатковий договір №010/01-04/08-43/4 до кредитного договору, згідно п. 1 додаткового договору, пункт 1.3 кредитного договору №010/01-04/08-43 від 30 січня 2008 року читати в наступній редакції "1.3 За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти – 21% (двадцять один) процентів річних; розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором."

Суди задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що кредитор без погодження з поручителем змінив зобов’язання останнього в бік збільшення, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення зобов’язань забезпечених порукою

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають, з наступних підстав.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанції не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди при ухваленні оскаржуваних рішень не взяли до уваги, що відповідно до п. 1.3 кредитного договору сторони погодили, що банк може змінити розмір процентної ставки, а згідно п.п. 1.2 договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по борговим зобов’язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору, а саме повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Крім того, як вбачається з п. 1.1 договору поруки сторони договору визначають, що це зобов’язання підписано сторонами в відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553- 559 ЦК України, жодних заперечень, а також непорозумінь щодо його положень, позивач не мав, що судами при ухваленні рішень не було враховано.

Разом з тим, п.2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у томі ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом і неустойки.

Пунктом 4.1 договору поруки сторони договору встановлюють, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов’язання.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вищевикладеного не враховано, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права та до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, прийшла до висновку, що судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "СНДТЛ "Біозахист" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 липня 2011 року – задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 липня 2011року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.