розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі, штрафних санкцій, зобов’язання звільнити приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2011 року,

У серпні 2009 року відділ культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_4 посилаючись на те, що між ними в період з грудня 2002 року по грудень 2005 року були укладені договори оренди нежилого приміщення з окремим входом загальною площею 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 договірних зобов’язань, станом на 1 лютого 2009 року утворилася заборгованість по орендній платі. Посилаючись на вказані обставини позивач просив розірвати договір оренди нежилого приміщення, зобов’язати ОСОБА_4 звільнити нежиле приміщення, стягнути із відповідача на його користь 23 426 грн. 29 коп. заборгованості з орендної плати, 156 312 грн. 79 коп. пені, 2 272 грн. 44 коп. штрафу та судові витрати.

Під час розгляду справи в суді відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації стало відомо, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та спадкоємцем померлої є її син – ОСОБА_3 Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути указані суми із ОСОБА_3 у порядку ст. 1282 ЦК України та зобов’язати ОСОБА_3 звільнити займане ним спірне нежиле приміщення.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2011 року, позов задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації заборгованість з орендної плати в сумі 36 687 грн. 90 коп. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити нежиле приміщення з окремим входом загальною площею 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, і передати відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації за актом приймання-передачі. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь відділу культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації 1 700 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, то він має відповідати в порядку ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України за борги спадкодавця.

Проте повністю погодитись із висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що з грудня 2002 року по грудень 2005 року між відділом культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 були укладені договори оренди нежилого приміщення з окремим входом загальною площею 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Укладеними договорами оренди передбачений порядок розрахунків з орендної плати, відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань і підстави дострокового розірвання договорів. Строк оренди за останнім договором від 9 грудня 2005 року складає один рік. ОСОБА_4 продовжувала користуватися переданим їй спірним приміщенням після закінчення строку, визначеного останнім укладеним між сторонами договором оренди і сплачувати орендну плату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла і спадкоємцем померлої є її син – ОСОБА_3

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки учасник угоди – ОСОБА_4 померла, то відповідати перед відділом культури і туризму Охтирської районної державної адміністрації на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного в спадщину як правонаступник.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не визначили обсяг відповідальності відповідача як спадкоємця перед кредитором, чим порушили норми ст. 1282 ЦК України.

Прийнявши рішення про стягнення 36 687 грн. 90 коп. заборгованості з орендної плати, суд не навів у рішенні відповідного розрахунку суми боргу, та не послався на докази на підтвердження зазначеної сими, не визначилися з вартістю успадкованого майна.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України та, задовольняючи позов частково, необґрунтовано стягнув судовий збір у розмірі 1 700 грн., а не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального і процесуального права уваги не звернув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив і помилково залишив рішення суду першої інстанції в частині стягнення орендної плати без змін.

Щодо зобов’язання відповідача звільнити займане спірне приміщення, то в цій частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам про те, що після припинення ІНФОРМАЦІЯ_1 року договору оренди в порядку ст. 608 ЦК України у зв’язку зі смертю ОСОБА_4, спадкоємець ОСОБА_3 незаконно користується ним та відмовляється звільнити указане приміщення, а тому суд правильно зобов’язав його звільнити нежиле приміщення.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2011 року в частині вирішення позову про стягнення орендної плати скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.