Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Пилипохребтіївської сільської ради про скасування рішення позачергової сесії та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, Пилипохребтіївської сільської ради та просила визнати недійсним та скасувати рішення позачергової сесії сільської ради № 3 від

18 березня 2009 року в частині затвердження технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 0, 18 га ОСОБА_7 Також просила визнати недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку № ЯЖ 953434 від 20 травня 2009 року, виданий

ОСОБА_7

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від

6 травня 2010 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня

2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 13 сесії Пилипохребтіївської міської ради № 5 від 1 квітня 1994 року матері

ОСОБА_6 - ОСОБА_8 передано у користування земельну ділянку площею 0, 74 га., ОСОБА_9 – чоловіку ОСОБА_7 – 0, 44 га, в тому числі для ведення особистого підсобного господарства – 0, 25 га та для обслуговування житлового будинку – 0, 19 га. Рішенням виконавчого комітету Пилипохребтіївської сільської ради від 18 березня 1994 року № 9 ОСОБА_7 виділено 0, 30 га; станом на 1 квітня 1994 року за господарством ОСОБА_7 рахувалось 0 74 га.

За господарством ОСОБА_8 – померлою матір’ю позивачки ОСОБА_6 також рахувалось 0, 74 га.

Рішенням позачергової сесії Пилипохребтіївської сільської ради від

14 листопада 2008 року ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку площею 0, 25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0, 74 га.

На підставі рішення Пилипохребтіївської сільської ради № 3 від

18 березня 2009 року в частині передачі ОСОБА_7 у власність земельної ділянки їй передано у власність земельну ділянку площею 0, 8686 га та нею отримано державні акти про право приватної власності на земельні ділянки площею: 0, 4542 га серії ЯЖ № 953433 для ведення особистого селянського господарства; 0, 4144 га серії ЯЖ № 953434 для ведення особистого селянського господарства; 0, 25 га серії ЯЖ 953432 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 вказувала, що

ОСОБА_7 незаконно виділено 0, 18 га, що були виділені її матері, ОСОБА_8, та просила визнати недійсним державний акт серії

ЯЖ № 953434, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку площею

0, 4144 га, мотивуючи тим, що до цієї земельної ділянки включено земельну ділянку площею 0, 18 га.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що родина ОСОБА_6 тривалий час користувалась спірною земельною ділянкою, яка включена до складу земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7

Скасовуючи рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що

ОСОБА_6 не доведено, що у неї виникло право на користування спірною земельною ділянкою площею 18 га, що, на її думку, включена до земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7, отже її права оскаржуваним рішенням Пилипохребтіївської сільської ради № 3 від 18 березня 2009 року в частині передачі ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0, 8686 га для ведення особистого селянського господарства не порушені.

Такий висновок апеляційного суду є правильним.

Згідно зі ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Як право власності, так і право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами.

На підставі ст. 13 ЦК України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. На підставі ч.3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.

Стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_6 не доведено, що спірна земельна ділянка площею 0, 18 га у будь-якій спосіб була їй передана у власність або користування, чи до неї перейшло в порядку спадкування таке право, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що підстав стверджувати, що передачею цієї земельної ділянки іншій особі у власність права

ОСОБА_6 порушені, немає.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня

2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.