Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О., Юровської Г.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вишгородської районної державної адміністрації в Київській області, третя особа – садове товариство "Межиріччя", про визнання права власності на Ѕ частину садового будинку і визнання права користування на Ѕ частину земельної ділянки, визнання недійсним розпорядження Вишгородської державної адміністрації в Київській області, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, Вишгородське бюро технічної інвентаризації, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності на садовий будинок в цілому, визначення часток у праві спільної сумісної власності на садовий будинок, встановлення порядку користування ним та про стягнення витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2011 року,

У вересні 2001 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину садового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, визнати за ним право користування Ѕ частиною земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений будинок та визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо цієї земельної ділянки з метою набуття права власності на будинок в цілому із виплатою відповідачці компенсації вартості її частини будинку у розмірі 12322 грн.

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом в якому просила визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на садовий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, здійснену у 2005 році, визначити частки у спірному майні : ѕ за ОСОБА_4 та ј за ОСОБА_3 та визначити порядок користування спірним садовим будинком наступним чином: за ОСОБА_4 визнати право користування більшою житловою кімнатою садового будинку та гаражем, а за ОСОБА_3 - меншою житловою кімнатою садового будинку. Решту приміщень - залишити у загальному користуванні та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 тисяч гривень.

рішенням В ишгородського районного суду Київської області від 5 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ним право власності на Ѕ частини садового будинку що знаходиться по АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права приватної власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину садового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові рішення в частині вирішення по суті заявлених ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимог ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, передбачені цивільним процесуальним законодавством підстави для їх скасування і задоволення касаційної скарги в цій частині відсутні .

Що ж стосується вирішення судами питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 грн. витрат на правову допомогу, то погодитися з рішеннями в цій частині неможливо.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Представником ОСОБА_4 в суді був ОСОБА_6, який здійснював представництво її інтересів на підставі договорів доручення від 11 вересня 2007 року ( а.с. 157-163 тому 2) та від 8 жовтня 2010 року (а.с. 115-121 тому 3), а також довіреностей від 20 вересня 2007 року (а.с. 64 тому 2) від 12 вересня 2007 року та 8 жовтня 2010 року (а.с. 18, 112 том 3).

Із журналів та протоколів судових засідань (а.с. 71-73, 176, 180-184, 199, 220-221 тому 2, а.с. 84-85, 122-123, 130-135, 173-174 тому 3) вбачається, що ОСОБА_6 був саме представником ОСОБА_4 діючи на підставі довіреності.

Відомості про те, що він був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.

За таких обставин у суду не було підстав стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Виходячи з наведеного, судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. скасувати.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.