Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про розірвання угоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 2 лютого 2011 року,

У липні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" про розірвання Генеральної угоди від 7 травня 2007 року № 24.020/08, відповідно до якої ПАТ "ВТБ Банк" зобов’язався надавати ОСОБА_6 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках Генеральної угоди і які є її невід’ємними частинами. З часу укладення Генеральної угоди, яка має загальний характер, її умови не виконувались, а у зв’язку з прийняттям закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" (1533-17) отримання кредиту в іноземній валюті фізичній особі стало неможливим. Оскільки істотно змінились обставини, які зумовлювали укладення Генеральної угоди, просив на підставі ст. 652 ЦК України її розірвати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 жовтня 2010 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що 7 травня 2007 року між сторонами укладено Генеральну угоду № 24.020/08, відповідно до якої ПАТ "ВТБ Банк" зобов’язався надавати ОСОБА_6 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках Генеральної угоди і які є її невід’ємними частинами. Згідно з п 1.2 Генеральної угоди, загальний розмір позичкової заборгованості клієнта не може перевищувати 2000000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту терміном до 2018 року. Пунктом 5.1 Генеральної угоди встановлено, що усі додатки, зміни, доповнення до цієї угоди мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов’язковим посиланням на Генеральну угоду № 24.020/08.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ч.ч.1,2 ст. 652 ЦК України, якою врегульовано умови зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Зокрема, відповідно що ч.1 ст. 652 ЦК України договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Суд, зокрема, врахував, що для розірвання угоди наявні одночасно такі умови:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що такі умови виникли через ухвалення Закону України від 23 червня 2009 року № 1533 "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" (1533-17) , оскільки ОСОБА_6 при укладенні Генеральної угоди мав намір отримувати кредитні кошти саме в іноземній валюті, а у зв’язку з ухваленням наведеного Закону він такої можливості позбавлений. Отже, укладаючи Генеральну угоду, сторони не могли передбачити, що такий закон буде прийнятий, тобто не могли передбачити настання зміни обставин; така зміна обставин зумовлена причинами, які будь яка з сторін договору не могла усунути після їх виникнення; виконання Генеральної угоди порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило ОСОБА_6 того, на що він розраховував при укладенні договору, а із суті Генеральної угоди або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено наявність одночасно всіх чотирьох умов, встановлених у ч.2 ст. 652 ЦК України, для розірвання договору, а посилання на обмеження у валютному кредитуванні, встановлені Законом України від 23 червня 2009 року № 1533 "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" (1533-17) , безпідставні, оскільки із змісту Генеральної угоди не вбачається, що кредитні кошти будуть видаватись саме в іноземній валюті, а лише зазначено, що загальний розмір позичкової заборгованості не може перевищувати суми, еквівалентної 2 000 000 доларам США за курсом НБУ на час надання кредиту. Як на доказ апеляційний суд послався на кредитний договір № 24.063-020/08, укладений у рамках Генеральної угоди, згідно з якою ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 5 303 000 грн.

Такі висновки апеляційного суду є правильними.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення

з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 2 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.