Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від

10 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Харківської області від

30 листопада 2010 року,

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, укладеному

20 травня 2009 року між ним та ОСОБА_7 на суму 14 000 доларів США, які вона зобов"язувалась повернути частинами: 24 жовтня 2009 року – 5000 доларів США, 20 грудня 2009 року – 2000 доларів США, 24 березня 2010 року – 7000 доларів США.

Оскільки станом на час подання позову – грудень 2009 року ОСОБА_7 взятих на себе зобов’язань не виконує, грошові кошти не повертає, просив стягнути з неї 5000 доларів США за договором позики, а також 15 000 доларів США неустойки за порушення виконання грошового зобов’язання, що за курсом НБУ становить 160 100 грн.

У травні 2010 року, змінивши позовні вимоги, просив стягнути 14 000 доларів США за договором позики з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як з подружжя у солідарному порядку, а також 169 000 доларів США в якості пені, що за курсом НБУ становить 1 468 117 грн.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 160 100 грн., вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції змінено, з ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_6 110 460 грн. основного боргу, 7 652 грн. 98 коп. неустойки за порушення договірних зобов’язань, а всього

118 112 грн. 98 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про зміну судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 61 СК України, до о б'єктів права спільної сумісної власності подружжя може бути віднесено гроші, одержані за договором позики, якщо одним із подружжя укладено цей договір позики в інтересах сім'ї.

Отже, при вирішенні питання про стягнення боргу за договором позики, укладеним одним з подружжя, з обох з подружжя як солідарних боржників, суду на підставі належних та допустимих доказів необхідно встановити, чи був договір позики укладений в інтересах сім’ї.

Вирішуючи позов, суд наведених норм закону до уваги не взяв, позов в частині вимог щодо ОСОБА_8 не розглянув, питання, чи були укладені договори позики в інтересах сім’ї, не з’ясовував, не врахувавши, що на а.с. 48 справи є уточнена позовна заява від 19 травня 2010 року, в якій ОСОБА_6, посилаючись на те, що ОСОБА_7 перебувала у шлюбі та на отримання позики давав згоду її чоловік ОСОБА_8, просив стягнути борг з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у солідарному порядку.

Змінюючи рішення в частині суми боргу, яка підлягає стягненню, апеляційний суд також не дав оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 просив стягнути борг саме з подружжя ОСОБА_8, що свідчить про те, що апеляційний суд усупереч ст. 303 ЦПК України доводи апеляційної скарги не перевірив, зосередившись лише на питанні розміру неустойки як різновиді штрафних санкцій за невиконання позикових зобов’язань.

Наведене свідчить про наявність підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України, для скасування судових рішень і передачи справи на новий розгляд, оскільки судами допущені такі порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від

10 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Харківської області від

30 листопада 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.