Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О., Юровської Г.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діє від його імені, на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначав, що 6 квітня 2009 року він придбав автомобіль ВАЗ 217030 (д/н НОМЕР_1) і в той же день уклав з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту. Страхові внески сплачував своєчасно. 20 липня 2009 року він попав під град у Запорізькій області, внаслідок чого його автомобіль було пошкоджено. 21 липня 2009 року був складений відповідний акт із зазначенням пошкоджень. На підставі цього акту йому видали акт виконаних робіт № ЗА-006266 від 30 серпня 2009 року з гарантійним талоном. Ремонт його автомобіля було оцінено у 9176,11 грн. Так як, страхова компанія відмовилась здійснити відшкодування у повному обсязі, сплативши лише 4050 грн. 41 коп. просив задовольнити позов.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необгрунтованістю.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діє від його імені, просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким стягнути із відповідача 60000 грн.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що страхове відшкодування позивачу відповідачем виплачене в повному обсязі з врахуванням отриманих в результаті страхового випадку пошкоджень транспортного засобу, розміру франшизи та пропорційності розміру відшкодування з дійсною вартістю транспортного засобу на момент страхування.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна.

Судами встановлено, що 6 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна", яке в подальшому змінило назву на публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", був укладений договір автомобільного страхування за умовами якого відповідачем був застрахований належний позивачу автомобіль ВАЗ 217030 д. н. НОМЕР_1 (а. с. 6).

Страхова сума транспортного засобу визначена в розмірі 46500 грн. та вказано, що вона встановлена у розмірі дійсної вартості транспортного засобу та додаткового обладнання (п. 6.10 договору). Саме з цієї суми сплачувалась і страхова премія, згідно страхового тарифу 4,05%.

В договорі відсутнє посилання на те, що страхова сума визначена у розмірі частки від дійсної вартості транспортного засобу та додаткового обладнання, щоб давало підстави для виплати страхового відшкодування у розмірі пропорційного співвідношення страхової суми визначеної договором страхування до дійсної вартості об’єкта страхування на момент укладення договору страхування. Будь-яка інша вартість застрахованого транспортного засобу, крім дійсної, в договорі не вказана.

Оскільки дійсна вартість транспортного засобу на момент укладення договору страхування визначалась за згодою сторін, то встановлення експертом в подальшому того, що на момент укладення договору ринкова вартість транспортного засобу відрізнялась від погодженої сторонами правового значення не має і не впливає на права та обов’язки сторін за договором.

Суди при вирішенні спору вказаних обставин не врахували, не з’ясували на яких умовах укладався договір страхування транспортного засобу та визначалась дійсна вартість останнього.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діє від його імені, задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 24 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.