Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О., Юровської Г.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Запорізького відділення до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотечного договору та виселення, за касаційною скаргою Процька Василя Яковича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Сведбанк", на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2011 року,

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 жовтня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є АТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 44 120 дол. на строк з 9 жовтня 2007 року по 8 жовтня 2017 року, а відповідач взяла на себе зобов’язання повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати зобов’язання у повному обсязі. На забезпечення виконання зобов’язання 9 жовтня 2007 року між "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір. Так як, ОСОБА_3 істотно порушує умови кредитного договору, не сплачує заборгованість по кредиту, відсоткам та пені, просило задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року, п озов публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотечного договору № 0703/1007/98-299-Z-1 від 9 жовтня 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "TAC - Комерцбанк" та ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального ОСОБА_7, реєстраційний № 336, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., яка належить на праві спільної часткової власності (по 1\3 частині кожному) іпотекодавцям ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27 вересня 2007 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради, - шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде встановлена в рамках виконавчого провадження відповідно до ринкової вартості зазначеного житлового приміщення. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задоволено вимоги публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в сумі 385463 грн. 61 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, 17065 грн. 19 коп. - в рахунок погашення пені за прострочення сплати заборгованості. Вирішено питання про стягнення судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Процько В.Я., який діє від імені публічного акціонерного товариства "Сведбанк", просить скасувати ухвалене рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надіслав всім іпотекодавцям письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) .

Аналогічні положення містяться й у п. 11 договору іпотеки № 0703/1007/98-299-Z-1 від 9 жовтня 2007 року (а.с. 20-21), укладеного сторонами, згідно з якими в разі порушення кредитного договору Позичальником або договору іпотеки Іпотекодавцем, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцям і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав іпотечну вимогу всім іпотекодавцям, зокрема - ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які проживають за однією адресою (а.с. 26-27).

Та обставина, що ОСОБА_3, яка отримала цю вимогу, не повідомила про неї інших осіб не може свідчити про невиконання банком своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством та договором щодо направлення повідомлення позичальнику та іпотекодавцям.

На банк не покладено обов’язок по врученню такого повідомлення особисто вказаним особам, а лише по його направленню останнім, що позивачем було зроблено.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0703/1007/98-299 від 9 жовтня 2007 року станом на 29 червня 2010 року вона має заборгованість з основного боргу 48 747, 20 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 385 463 грн. 61 коп. та пені в сумі 17065 грн. 19 коп.

Таким чином, визнавши, що ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, у зв’язку із чим виникла заборгованість за кредитом, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Сведбанк".

Ураховуючи наведене погодитись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням в частині скасування рішення суду першої інстанції неможливо, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, що було помилково скасовано апеляційним судом.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при їх ухваленні не встановлено.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Процька Василя Яковича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Сведбанк", задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.