Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2011 року,

У вересні 2010 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 29 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ROZ0AN21290107, відповідно до якого він надав останній кредит у розмірі 59632,76 грн., який вона зобов’язалася повертати щомісячними платежами відповідно до графіку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 квітня 2015 року. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідачка не виконує, тому просив стягнути з неї заборгованість в розмірі 56 067,68 грн. та 680,68 грн. судових витрат.

Пізніше уточнивши свої позовні вимоги просив стягнути з відповідачки 21953,21 грн., оскільки 17 вересня 2010 року в суму заборгованості по кредиту зараховано 40 100 грн. вартості реалізованого заставного автомобіля.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість по кредитному договору № ROZ0AN21290107 від 29 квітня 2008 року у розмірі 16232,79 грн. та 282,33 грн. судових витрат, а всього в розмірі 16515, 12 грн.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування судами норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних розрахунків наявної у відповідачки заборгованості за кредитним договором на час вилучення у неї автомобіля та на час його продажу, експертної оцінки транспортного засобу або інших даних, які б свідчили про його реалізацію., договору купівлі-продажу або інших даних, які б достовірно свідчили про його реалізацію.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що 29 квітня 2008р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір відповідно до якого вона отримала кошти в розмірі 44813,62 дол. США зі сплатою 26,4% річних, які зобов"язалася повертати щомісячними платежами відповідно до графіку. Строк повернення кредиту 29квітня 2015р.

Відповідач належним чином свої зобов"язання не виконує.

Згідно з розрахунком позивача станом на 16.12. 2010р. заборгованість становить 21953,21 грн. з врахуванням 40100 грн. отриманих позивачем від продажу предмета застави-автомобіля Део Матіз держномер НОМЕР_1, 2008 року випуску (а.с.45).

Відповідачем дії позивача по продажу заставного майна не оскаржувалися.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові про стягнення заборгованості та судових витрат за кредитним договором у зв"язку з тим, що позивач не надав належних розрахунків заборгованості, документів щодо реалізації автомобіля, є помилковим.

З врахуванням наведеного рішення апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2011 року підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.