Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.

суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М.,

Маляренка А.В., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Лубенської райдержадміністрації, про відшкодування заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк", треті особи: Служба у справах дітей Лубенської райдержадміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк" на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року,

АКБ "Східно – Європейський банк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до АКБ "Східно – Європейський банк" про визнання договору іпотеки недійсним.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року, позов АКБ "Східно – Європейський банк" було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКБ "Східно – Європейський банк" борг за кредитним договором №27/2007 від 26 липня 2007 року в сумі 253285 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно іпотечного договору за №27-1/2007 від 26 липня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №1-2449, а саме, нежиле приміщення, магазин "Маяк", що розташований в АДРЕСА_2, належний по Ѕ частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ "Східно – Європейський банк" боргу за кредитним договором №27/2007 від 26 липня 2007 року шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно іпотечного договору за №27/2007 від 26 липня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №1-2391, а саме, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано недійсним іпотечний договір за №27/2007 від 26 липня 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №1-2391 про передачу в іпотеку однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКБ "Східно – Європейський банк" в рахунок сплати судового збору 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з АКБ "Східно – Європейський банк" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат про сплату судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та 37 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі АКБ "Східно – Європейський банк", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити позовні вимоги АКБ "Східно – Європейський банк" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення у справі ухвалені всупереч цим нормам.

Задовольняючи позов АКБ "Східно – Європейський банк" частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що окрім ОСОБА_3 у спірній квартирі з моменту свого народження проживають і зареєстровані двоє малолітніх дітей, а тому зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права дітей.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір іпотеки був укладений сторонами всупереч вимог ст.. 203 ЦК України (435-15) , ст.. 17 ЗУ "Про охорону дитинства", що могло позбавити права користування нерухомим майном її неповнолітніх дітей.

Проте, такі висновки судів, всупереч статтям 213, 214 ЦПК України, свідчать про неповне з’ясування судами обставин справи та необґрунтованість судових рішень належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ "Східно – Європейський банк" було укладено договір №27/2007 про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 175 000 грн. із розрахунку 21 % річних за час фактичного користування кредитом, строком на 5 років, по 26 липня 2012 року.

Станом на 25 серпня 2010 року за ОСОБА_3 перед банком виникла заборгованість в сумі 253 285 грн. 75 коп.

На забезпечення цього кредитного договору між сторонами було укладено іпотечний договір №27-1/2007 від 26 липня 2007 року, за яким іпотекодавці передали банкові в іпотеку нежиле приміщення – магазин "Маяк", що розташований в АДРЕСА_2, належний по Ѕ частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за іпотечним договором за №27/2007 від 26 липня 2007 року – належну їм на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

03 лютого 2010 року ОСОБА_3 було вручено повідомлення за №6 про сплату заборгованості у загальному розмірі 213 097 грн. 33 коп.

Судом вірно встановлено, що права і обов’язки сторін визначені кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У порушення вказаних норм, при ухваленні оскаржуваного рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, які мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи та на які посилався представник банку, обґрунтовуючи заперечення проти позову ОСОБА_3.

Так, суд, визнаючи недійсним договір іпотеки укладений 26 липня 2007 року з підстав відсутності згоди відповідального органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки, не надав належної правової оцінки тому факту, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладання договору іпотеки був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Крім того, посилаючись на ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" та вказуючи, що зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права неповнолітнього, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на момент укладення іпотечного договору син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не був власником предмета іпотеки та не був в ньому зареєстрований.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Крім того, оскільки, неповнолітній син позивачки майнових прав щодо забезпеченої договором іпотеки квартири не мав, відтак, для укладання цього договору дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагається.

Також, судами не було надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_3 на ім’я директора філії АКБ "Східно – Європкейський Банк" ОСОБА_7 було надано розписку від 20 липня 2007 року про те, що її син ОСОБА_8, не користувався та не буде користуватись спірною квартирою на термін дії договору кредиту.

При цьому, як вбачається з довідки №02-27/189 від 04 березня 2011 року, ОСОБА_3 22 січня 2009 року зареєструвалась в АДРЕСА_1 Полтавської області та зареєструвала своїх синів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не встановив обставини, що мають значення для справи, зокрема, не з’ясував чи забезпечена позивачка, яка є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_5, на теперішній час житлом, не встановив дійсних прав та обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору та договору іпотеки, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, що підлягає до застосування.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

Оскільки неповнота з’ясування обставин у справі і порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в оскарженій частині, і ці порушення були допущені місцевим та апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині відмови банку у зверненні стягнення на предмет іпотеки та задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк" задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року скасувати.

Справу за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Лубенської райдержадміністрації, про відшкодування заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк", треті особи: Служба у справах дітей Лубенської райдержадміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою Акціонерного комерційного банку "Східно – Європейський банк" на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2011 року передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.