Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О., Юровської Г.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ жилого будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2011 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом в якому зазначав, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 лютого 2009 року за ним визнано право власності на ј частину жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Так як, відповідач чинить перешкоди у користуванні будинком та присадибною ділянкою просив задовольнити позов.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2011 року, позов задоволено. Поділено жилий будинок АДРЕСА_1 Вінницької області. Виділено ОСОБА_3 ј частку жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами згідно варіанту № 2 (додаток 2) висновку № 72/73/74 судової будівельно-технічної експертизи від 26 квітня 2010 року, проведеної Вінницьким відділенням КНДІСЕ. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 Вінницького району Вінницької області, загальною площею 4388 кв.м між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до ідеальних часток будинковолодіння, виділено в користування ОСОБА_3 земельну ділянку згідно варіанту № 2 (додаток 4) висновку № 72/73/74 судової будівельно-технічної експертизи від 26 квітня 2010 року, проведеної Вінницьким відділенням КНДІСЕ. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на виділ ј частини будинку з відповідними частинами надвірних будівель, є технічна можливість виділу його частки із спільного майна, і такий виділ має бути проведений згідно варіанту № 2 експертного висновку, та відповідно до цього варіанту має бути встановлений порядок користування земельною ділянкою.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України відповідно яким, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з’ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках – висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов’язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Виходячи з того, що за змістом ст. 360 ЦК України кожний учасник спільної часткової власності повинен нести витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки, витрати на проведення робіт з перепланування і переобладнання будинку повинні розподілятися між співвласниками з урахуванням їх часток та обставин справи.

Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи, в запропонованих експертом варіантах розподілу будинку та виділу відокремлених частин будинку із самостійним виходом (квартири), необхідно провести будівельні та ремонтно-будівельні роботи по закладанню дверних прорізів між приміщеннями, по обладнанню дверних прорізів, по влаштуванню окремих систем інженерних мереж, (електропостачання, газопостачання). Вартість цих робіт експертом не визначена.

Суд першої інстанції не вказав у рішенні, які конкретні приміщення в будинку виділяються сторонам, їх назву відповідно до технічного паспорту та експертного висновку, які перепланування й переобладнання необхідно зробити, їх вартість, та хто зі співвласників повинен їх здійснити й нести витрати для реалізації обраного способу поділу будинку, і не обговорив питання щодо наявності дозволу компетентних органів на зазначене перепланування.

Відповідно до обраного судом варіанту розподілу житлового будинку мають відступи від ідеальних часток, проте питання про стягнення зі сторін відповідної грошової компенсації суд не вирішив, та не зазначив у рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

Здійснивши поділ будинку та виділивши кожному зі співвласників частку зі спільної власності різної вартості, суд залишив їх ідеальні частки в попередньому розмірі (1/4 і 3/4).

Згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України і ст. 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд має з'ясовувати і враховувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

При встановленні порядку користування земельною ділянкою у резолютивній частині рішення суд повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суди не встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, який розмір земельної ділянки був відведений під будівництво спірного будинку і перебував у законному користуванні спадкодавця та які її межі.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції не з’ясовані всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.