розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов’язання знести самочинно збудовану прибудову за касаційною скаргою ОСОБА_4, діючої по довіреності в інтересах ОСОБА_1, на рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2011 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що прибудова до Ѕ частини будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень на першому поверсі – коридора літ. 1-4, туалету літ. 1-5, ванної кімнати літ. 1-6, кухні літ. 1-7 та другого поверху – коридора літ. 1-8, житлової кімнати літ. 1-9, житлової кімнати літ. 1-10, житлової кімнати 1-11 збудована незаконно, є самовільним будівництвом без узгодженого проекту з відхиленням від будівельних норм і правил, чим порушено права позивачки, як співвласниці будинку.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов’язання знести самочинно збудовану прибудову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, діюча по довіреності в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, що підтверджується договором міни від 31 березня 2004 року та договором дарування від 24 квітня 2001 року. Частині зазначеного житлового будинку, належній позивачу ОСОБА_1, присвоєно адресу: м. Одеса, вул. Світанку, 73а.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили прибудову до своєї частини будинку житлових приміщень.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачі, які є співвласниками житлового будинку, добудували двоповерховий житловий будинок із грубим відхиленням від проекту в частині місця розташування, а також з порушенням будівельних норм.

Відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Фізичні особи мають право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих будівель при доведенні обставин, визначених положеннями ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили що того, що з позовом про знесення самочинно збудованих будівель відповідно до ст. 376 ЦК України можуть звертатися лише відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування. Оскільки позивач звернулась до суду з позовом на підставі ст. 376 ЦК України, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, діючої по довіреності в інтересах ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2011 року залишити без змін.