Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

Ступак О.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-практичний медичний центр "Ексімер", третя особа – ОСОБА_4, про захист прав споживача та відшкодування матеріальної шкоди, за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Науково-практичний медичний центр "Ексімер" та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом, посилаючись на те, відповідачем згідно із договорами № 19757/02 від 12 квітня 2003 року та № 19757/02 від 16 грудня 2003 року йому 17 грудня 2003 року проведена операція по усуненню косоокості, після якої позивач з вини відповідача втратив зір на лівому оці, тому просив стягнути з відповідача на свою користь втрачений заробіток за період з 23 січня 2004 року по 23 жовтня 2009 року в сумі 84704 грн. 400 коп., а з 23 жовтня 2009 року щомісячно сплачувати 1227 грн. 60 коп.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 про захист прав споживача та відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-практичний медичний центр "Ексімер" на користь щомісячно у відшкодування матеріальної шкоди по 590 грн. 70 коп. щомісячно, починаючи з 29 грудня 2004 року і до дня зміни працездатності; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням цього ж суду від 9 квітня 2010 року вирішено питання щодо негайного виконання зазначеного судового рішення суду в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 590 грн. 70 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з товариства на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в сумі 61 159 грн. 59 коп. та судові витрати в розмірі 1000 грн., а всього – 62 159 грн. 59 коп., а також щомісячно у відшкодування матеріальної шкоди по 1521 грн. 30 коп., починаючи з 3 грудня 2010 року до зміни ступеню його працездатності; допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1521 грн. 30 коп.; у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

У касаційних скаргах товариство з обмеженою відповідальністю Науково-практичний медичний центр "Ексімер" та ОСОБА_4 порушують питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з метою поліпшення зору уклав з відповідачем договір № 19757/02 від 12 квітня 2005 року на проведення процедури РЗХ-ИОЛ (ускладнений варіант), профілактичної лазерної коагуляції сітківки та договір № 19757/02 від 16 грудня 2003 року на проведення процедури щодо виправлення косоокості лівого ока.

В порядку виконання умов зазначених угод позивач сплатив відповідачу вартість медичних послуг у розмірі 6921 грн., що визнається сторонами.

Після операції по усуненню косоокості, проведеної працівниками відповідача 17 грудня 2003 року, позивач втратив зір на лівому оці. Заходи інтенсивної терапії та подальше лікування до поліпшення стану здоров’я не призвели.

31 січня 2005 року відповідно до висновку офтольмологічної МСЕК, позивачу з 29 грудня 2004 року встановлено третю групу інвалідності безстроково за діагнозом: ускладнена міопія високого ступеню обох очей, атрофія зорового нерву, артіфакія, косоокість лівого ока.

Висновком судово-медичної експертизи № 99, проведеної у період з 30 квітня 2009 року по 6 липня 2009 року встановлено, що втрата зору на ліве око виникла у позивача внаслідок застосування анестезії під час проведення операції по усуненню косоокості, що є причинно-наслідковим зв’язком між діями відповідача та шкодою, заподіяною ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем у суді не доведено, що шкода позивачу заподіяна з вини самого позивача або дії непереборної сили, тому відповідно до вимог ст. 1209 ЦК України та на підставі Закону України "Про захист прав споживача" (1023-12) відповідач зобов’язаний відшкодувати ОСОБА_3 завдану шкоду, зокрема втрачений ним внаслідок втрати працездатності заробіток, який потерпілий мав до каліцтва з урахуванням ступеня втрати працездатності. Оскільки середньомісячний дохід ОСОБА_3, який він мав до каліцтва є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку повинен обчислюватись з дня встановлення позивачу групи інвалідності, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та відсотку втрати працездатності та на його користь підлягає стягненню 61 159 грн. 59 коп. завданої матеріальної шкоди, а також з 3 грудня 2010 року щомісячна матеріальна шкода у розмірі 1521 грн. 30 коп. до зміни ступеню працездатності позивача.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦКП України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду ухвалено всупереч цим нормам.

Заперечуючи проти заявленого позову та не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача зазначав, що відповідно до додатку до договору № 19757/02 від 12 квітня 2003 року позивач за власною ініціативою добровільно погодився на процедуру: профілактичну периферичну лазерну коагуляцію сітківки, при цьому позивач вказав, що він ознайомлений з методами, які будуть до нього застосовані при проведенні процедури, а також з можливими ускладненнями післяопераційного періоду. Також ОСОБА_3 вказав, що він ознайомлений з додатковими попередженнями про те, що процедура є профілактичною, тобто зменшує ризик розвитку відшарування сітківки в 5-10 разів, не ліквідуючи його повністю, а також про те, що дана процедура не поліпшує зір та про можливість появи в подальшому житті інших захворювань на прооперованому оці, що не пов’язані з проведенням даної операції.

Крім того, відповідно до додатку до договору № 19757/02 від 12 квітня 2003 року ОСОБА_3 за власною ініціативою також добровільно погодився на процедуру видалення прозорого кришталика ( в ускладненому варіанті), при цьому вказав, що ознайомлений з методами, які будуть до нього застосовані при проведенні процедури, а також з можливими ускладненнями післяопераційного періоду. Також позивач вказав, що він ознайомлений з додатковими попередженнями, а саме: про можливість появи в подальшому житті інших захворювань на прооперованому оці, що не пов’язані з проведенням даної процедури; про те, що операція є ускладненим варіантом; про можливість ускладнення під час операції тощо. Так само ОСОБА_3 добровільно погодився й на операцію по виправленню косоокості із підписанням договору № 19757/02 від 16 грудня 2003 року з підписанням документів про попередження про можливі негативні наслідки операційного втручання.

Проте, апеляційний суд, у порушення вимог ст.. 212-215, 309 ЦПК України (1618-15) на вищезазначені доводи апеляційної скарги уваги не звернув і постановив судове рішення лише на припущеннях про те, що саме діями відповідача ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди, залишив без достатньої уваги доводи представника відповідача про те, що висновок проведеної судово-медичної експертизи має суперечливий характер, а також про те, що підписуючи договори на проведення відповідачем операційного втручання, позивач попереджувався про можливі наслідки цього операційного втручання і не зважаючи на це, свідомо погодився на ці операції, й залежно від цього не вирішив питання про те, в чому саме полягає надання відповідачем ОСОБА_3 неякісних медичних послуг, які призвели до пошкодження здоров’я та чи дійсно відповідачем у порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) позивачу надана недостовірна інформація про надані медичні послуги.

Крім того, укладені між позивачем та відповідачем договори у встановлено законом порядку не оспорювались та незаконними не визнавались.

Також залишені без уваги суду й доводи відповідача про те, що відповідно до норм Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) відповідачем ОСОБА_3 була відшкодована моральна шкода у розмірі 10 000 грн. та повернута сплачена ним за проведення операцій сума в розмірі 6 921 грн., чого не заперечує й сам позивач.

Апеляційний суд також помилково до спірних правовідносин застосував положення ст. 1209 ЦК України, які встановлює спеціальні умови недоговірної відповідальності виконавців послуг за шкоду, завдану внаслідок недоліків послуг, при цьому не звернув уваги на те, що між сторонами виникли договірні відносини і застосував норму права, яка на правовідносини сторін не поширюються.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-практичний медичний центр "Ексімер" та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2010 року скасувати та справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.