Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.

суддів: Гримич М.К., Лесько А.О.

Макарчука А.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв’язку з її навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 березня 2011 року,

В листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв’язку з її навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог послалася на ту обставину, що їх з відповідачем син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в ДПТНЗ "Білківський професійний – аграрний ліцей" на третьому курсі, а тому потребує матеріальної допомоги.

Крім цього, відповідач ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини за 14 місяців.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, який продовжує навчання, в сумі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи з настання його повноліття і до закінчення навчального закладу – 30 червня 2011 року, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 15810,00 грн.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з настання його повноліття, а саме з 6 грудня 2010 року до закінчення навчального закладу - до 30 червня 2011 року, а також стягнуто 15810,00 грн. неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 березня 2011 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2010 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення та визначено, що розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 становить 1749,00 грн..

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

28 квітня 2011 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій заявниця порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення посилався на те, що на підставі рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2009 року, що набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи з 27 березня 2009 року.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає неустойка в сумі 1749,00 грн., а не 15810,00 грн., як помилково вважав суд першої інстанції.

Такі висновки суд обґрунтував тим, що з довідки відділу ДВС Іршавського РУЮ від 17 листопада 2010 року встановлено про заборгованість відповідача ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання дитини станом на 1 листопада 2010 року, яка склала 6030,00 грн.; з матеріалів справи вбачається, що відповідач (боржник) у період з вересня 2009 року по квітень 2010 року не сплачував аліменти, визначені у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, а тому неустойка за місяць становить 150,00 грн., а за вказаний період за 8-м місяців становить суму 1200,00 грн.

Посилаючись на вищезазначену довідку ДВС, апеляційний суд встановив, що у травні 2010 року ОСОБА_4 сплатив аліменти у розмірі 300,00 грн., тому неустойка за цей місяць має становити 60,00 грн., а оскільки в червні, липні, серпні та вересні 2010 року відповідач частково сплачував аліменти у розмірі по 320,00 грн. щомісячно, тому неустойка за вказаний період становить 384,00 грн., а за жовтень 2010 року, в якому відповідач сплатив аліменти у сумі 350,00 грн., становить 105,00 грн.

Проте висновки суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно положень Сімейного кодексу України (2947-14) аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Це пов’язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв’язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з часу невиконання рішення суду, а саме з часу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2009 року про стягнення аліментів та відповідно невиконання рішення суду.

Всупереч вищенаведеному, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що судом першої інстанції не встановлено дату видачі виконавчого листа на підставі відповідного рішення суду від 27 липня 2009 року, чи подавалась позивачем заява щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа, коли було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа та чи була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, а оскільки матеріали справи даної інформації не містять, то не можна однозначно стверджувати, що здійснений розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є вірним.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, апеляційний суд не врахував, що пеня нараховується не на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення їх сплати, а її нарахування обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення; не з'ясував загальну суму заборгованості та чи мало місце повідомлення державним виконавцем боржника про їх наявність і про строк погашення, оскільки саме з цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.

Зазначені обставини залишилися поза увагою апеляційного суду, що призвело до прийняття рішення за неповним з'ясуванням обставин справи, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з вищевказаних підстав з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 березня 2011 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв’язку з її навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.