розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2010 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 18 червня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір позики, згідно з яким останній позичив у нього 113 625 грн., що еквівалентно 22 500 доларам США. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

4 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до якого остання позичила у нього 88 375 грн., що еквівалентно 17 500 доларам США. Даний договір також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

На забезпечення виконання зобов’язань за вказаними вище договорами позики 18 червня 2007 року та 4 вересня 2007 року між ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено договори іпотеки, згідно з умовами яких відповідач передав в іпотеку позивачу земельну ділянку площею 0,1074 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виконали умов договорів позики, не повернули йому кошти за вказаними вище договорами позики, за виконання яких поручився ОСОБА_4, посилаючись на норми ст. ст. 533, 628 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та на п. 10.2 договорів іпотеки, позивач просить його позовні вимоги задовольнити та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від

1 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_4 на користь позивача 320 тис. грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки, укладеними між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від 18 червня 2007 року № 1981к та від 4 вересня

2007 року № 3525, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, земельну ділянку площею 0,1074 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2010 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від

1 листопада 2010 року скасовано, у позові ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Київської області від 27 грудня

2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 листопада 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвалені у справі судові рішення в повній мірі зазначеним вимогам не відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору позики № 1977к, посвідченого 18 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та рішення Киево-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада

2009 року ОСОБА_5 дійсно позичив у ОСОБА_3 113 625 грн., що згідно з умовами договору є еквівалентним сумі в розмірі 22 500 доларів США, з цільовим призначенням для оформлення права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з п. 2 договору, вказану суму ОСОБА_5 зобов’язався повернути не пізніше 2-х тижнів з дня отримання ним державного акта на право власності на зазначену вище земельну ділянку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД

№ 336345, ОСОБА_5 отримав 7 вересня 2009року.

З матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада

2009 року, яким зі ОСОБА_5 стягнуто суму боргу за наведеним договором позики, вбачається, що через органи державної виконавчої служби зі ОСОБА_5 борг не стягувався.

З відповіді ОСОБА_5 на письмову вимогу ОСОБА_3 про усунення порушення вбачається, що станом на 26 березня 2010 року, борг ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 не погасив та можливості його погасити не має.

Зі змісту договору іпотеки № 1981к, посвідченого 18 червня 2007року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_4 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_5 зобов’язань, передбачених вищезазначеним договором позики та на забезпечення виконання даного договору позики передав ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 0.1074 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 10.2 вказаного договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання позикоотримувачем умов договору позики та (або) іпотекодавцем умов цього договору ОСОБА_3 має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.

З договору позики від 4 вересня 2007 року № 3523, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_8, та з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2009 року вбачається, шо ОСОБА_6 позичила у ОСОБА_3 88 375 грн., що згідно з умовами договору є еквівалентним сумі в розмірі 17 500 доларів США, з цільовим призначенням для оформлення права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, і відповідно до п. 2 вказаного договору зобов’язалася повернути зазначену суму не пізніше 2-х тижнів з дня отримання державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку.

Акт серії ЯЖ № 666910 ОСОБА_6 отримала 17 серпня 2009року.

З матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2009 року, яким з ОСОБА_6 стягнуто суму боргу за вказаним договором позики вбачається, що через органи державної виконавчої служби з ОСОБА_6 борг не стягувався.

З відповіді ОСОБА_6 на письмову вимогу ОСОБА_3 про усунення порушення вбачається, що станом на 26 березня 2010 року даний борг ОСОБА_6 перед ОСОБА_3 не погасила.

Зі змісту договору іпотеки № 3525 від 4 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, убачається, що ОСОБА_4 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_6 зобов’язань, передбачених наведеним договором позики № 3523 та на забезпечення виконання цього договору позики також передав ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1

Пунктом 10.2 вказаного договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання позикоотримувачем умов договору позики та (або) іпотекодавцем умов цього договору, ОСОБА_3 має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму позики та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов договору позики, а також всі витрати, пов’язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Судом також встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 24 листопада 2009 року зі ОСОБА_5 на користь

ОСОБА_3 стягнуто 540 000 грн., рішенням Києво-Святошинського районного суду від 2 грудня 2009 року з ОСОБА_6 на користь

ОСОБА_3 стягнуто 420 000 грн.

Відповідно до ст. 628 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. ЗЗ Закону України "Про Іпотеку" (898-15) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека є дійсною до припинення основного зобов’язання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є доведеними в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 24 листопада 2009 року зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто 540 000 грн., рішенням Києво-Святошинського районного суду від 2 грудня 2009 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 стягнуто 420 000 грн., рішення набрали законної сили та були звернуті до примусового виконання, однак примусове виконання по обох виконавчих листах, згідно з постановами про закінчення примусового виконання від 5 березня 2010 року, закінчено за заявою стягувача про повернення виконавчого документа без виконання з можливістю його повторного пред’явлення.

Мотивуючи рішення, як суд першої інстанції так і апеляційний суд посилались на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2009 року та від 2 грудня 2009 року, однак копії таких рішень в матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не встановлені фактичні обставини справи, що призвело до невірного вирішення справи.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції не усунув допущених судом першої інстанції помилок. Ухвалив своє рішення із посиланням на вищезазначені судові рішення.

Крім того, у порушення вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, не визначив у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", та не визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на зазначене уваги не звернув.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової

палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від

1 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Київської області від

27 грудня 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки передати на новий розгляд до суду першої інстанції.