Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, КП "Тульчинське МБТІ", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2010 року,

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради від 4 березня1997 року йому було виділено земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у м. Бершадь площею 0,0540 га (державний акт на право власності на землю Серії ВН № 001039 від 28 березня 1997 року).

Згідно з дозволом на право виконання будівельних робіт № 20 від 25 березня 1997 року головного архітектора Бершадського району та плану забудови індивідуальної садиби, погодженим головою виконавчого комітету Бершадської міської ради та затвердженим у травні 1997 року головним архітектором Бершадського району, він розпочав будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд, яке було закінчено в червні 1999 року. Але побудованим будинком позивач не користувався і право власності на нього належним чином не оформив.

В січні 2008 року він дізнався, що на підставі рішення № 34 від 24 березня 2006 року виконавчого комітету Бершадської міської ради 17 квітня 2006 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого власником житлового будинку в м. Бершадь по АДРЕСА_1 є його син – ОСОБА_7 Причина видачі даного свідоцтва йому не зрозуміла, оскільки він не укладав ніяких договорів відчуження належного йому вищезазначеного нерухомого майна.

Крім того, 24 березня 2006 року виконавчим комітетом Бершадської міської винесено рішення № 34 про оформлення права приватної власності за ОСОБА_7 на об’єкт нерухомого майна: житловий будинок з господарськими будівлями в м. Бершадь по АДРЕСА_1, а КП "Бершадське районне технічне бюро технічної інвентаризації" на підставі даного рішення було виготовлено технічний паспорт та зареєстровано право власності на житловий будинок індивідуального житлового фонду в АДРЕСА_2.

Також позивачу стало відомо, що з заявами про надання дозволу на будівництво житлового будинку та господарських будівель в м. Бершадь по вул. Першотравневій. 3, про затвердження проектної документації, про оформлення права приватної власності на нерухоме майно – житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані в м. Бершадь по АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності на нього ОСОБА_7 до Бершадської міської ради не звертався.

Як стало відомо ОСОБА_6 під час розгляду адміністративної справи про визнання незаконним в частині розпорядження голови Бершадської РДА № 73 від 16 лютого 2006 року акт комісії про прийняття об’єкта і введення в експлуатацію житлового будинку, що розташований в м. Бершадь по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 не підписувався. Також, всупереч розпорядження голови Вінницької ОДА №156 від 29 квітня 2005 року комісії, яка складала акт, ОСОБА_7 не подавав необхідні для прийняття рішення документи: дозвіл на будівництво, проектну документацію, дозвіл інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, технічний паспорт на будівлю, а тому постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Бершадської РДА № 73 від 16 лютого 2006 року в частині затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта – індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 в м. Бершадь, у зв’язку з чим позивач вимушений був звернутися в суд з даним позовом.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 3 серпня 2010 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 квітня 2006 року серії ЯЯЯ № 917656, видане виконавчим комітетом Бершадської міської ради Вінницької області на ім’я ОСОБА_7 на житловий будинок – А, загальною площею 94,2 кв. м., житловою площею 71,1 кв. м., вхідний майданчик – а, вхідний майданчик – а1, сарай – Б, розташований в АДРЕСА_2.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2010 року вказане рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 із 1997 року проживає в спірному будинку, який побудований його батьком – ОСОБА_6 Останній ніяких договорів відчуження з ним не укладав. Разом із тим, на початку 2006 року колишня дружина ОСОБА_7 – ОСОБА_8, звернулася від його імені до Бершадської міської ради з заявою про надання дозволу на будівництво житлового будинку в м. Бершадь по АДРЕСА_1, який уже фактично був побудований його батьком. Рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради № 131 від 30 грудня 2005 року такий дозвіл було йому надано, а на підставі рішення № 34 від 24 березня 2006 року виконавчого комітету Бершадської міської ради також за заявою ОСОБА_8 17 квітня 2006 року йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого він є власником житлового будинку в м. Бершадь по АДРЕСА_1. Акт комісії про прийняття об’єкта і введення в експлуатацію житлового будинку, що розташований у м. Бершадь по АДРЕСА_1, ОСОБА_7 не підписував, так само як і не подавав комісії необхідних для прийняття рішення документів. Крім того, суд указав, що в свідоцтві про право власності на житловий будинок, розташований у м. Бершадь по АДРЕСА_1, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради № 34 від 24 березня 2006 року, була зазначена невірна адреса цього житлового будинку: АДРЕСА_2.

Скасовуючи рішення місцевого суду й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно за своїм змістом не є правочином і не може бути визнане недійсним, а допущена в свідоцтві про право власності на нерухоме майно суто технічна помилка в номері будинку (замість № 3 вказано № 1), не є підставою для скасування такого свідоцтва і цю помилку можна виправити шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав та вказав, що суд не визначився з характером спірних правовідносин, всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 і ч. 6 ст. 130 ЦПК України не уточнив підстави позовних вимог і не вжив заходів для всебічного та об’єктивного розгляду справи і правильного вирішення спору.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Бершадської РДА № 73 від 16 лютого 2006 року в частині затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта – індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 в м. Бершадь.

Згідно з правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто обставини незаконності прийняття в експлуатацію спірного будинку, які встановлені в адміністративній справі, вже не потребували доказуванню в даній цивільній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На відміну від правочину, чинний ЦК України (435-15) та інші нормативно-правові акти не містять чіткого визначення самого поняття "правовстановлюючі документи" та не містять їх вичерпного переліку, а також окремо не передбачають можливості визнання недійсними таких актів індивідуальної дії як правовстановлюючі документи.

Вдавшись до тлумачення юридичних термінів і вказавши, що такий правовстановлюючий документ як свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є за своєю природою правочином і не може бути визнаний недійсним, а допущена у ньому технічна помилка не є підставою для його скасування і може бути виправлена державним реєстратором, суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ст. 309 ЦПК України та не дав відповідної оцінки доводам апеляційної скарги відповідача ОСОБА_8, запереченням позивача і скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Крім того, вказавши, що під час визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно суд першої інстанції припустився помилки і тим самим позбавив третю особу в справі – ОСОБА_8 права власності на нерухоме майно, що виникло у неї відповідно до норм Сімейного кодексу України (2947-14) , апеляційний суд свій висновок у цій частині ніяким чином не обгрунтував.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну ОСОБА_6 скаргу задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2010 року скасувати, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 3 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.