Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,

Завгородньої І.М., С.П. Штелик,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного Інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року,

У жовтні 2009 року акціонерний комерційний Інноваційний банк "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №39594 від 20 грудня 2006 року.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки № 39594 від 20 грудня 2006 року та зобов’язання відповідача повернути йому свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що договір іпотеки було укладено шляхом навмисного введення його в оману ОСОБА_4 і представником банку, щодо обставин, які мають істотне значення.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 16 березня 2010 року вказані позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року позовні вимоги банка задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 39594 від 20 грудня 2006 року, нерухоме майно – трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить на підставі свідоцтва про право власності від 1 липня 2004 року ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1099942000 від 20 грудня 2006 року в розмірі 1 517 512 грн. 36 коп.

Стягнуто ОСОБА_3 на користь акціонерного комерційного Інноваційного банку "УкрСиббанк" суму державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а всього 1 820 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав свої зобов’язання перед банком за кредитним договором, а ОСОБА_3 поручився відповідати за невиконання ОСОБА_4 зобов’язань уклавши договір іпотеки.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на мовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Установлено, що 20 грудня 2006 року між акціонерним комерційним Інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11099942000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті у сумі 150 тис. доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,8% річних. Відповідно до умов договору кредиту ОСОБА_4 зобов’язався повернути наданий кредит та сплатити нараховані проценти в повному обсязі не пізніше 20 грудня 2016 року згідно графіку погашення кредиту (а.с. 11 -22).

З метою забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором, між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 грудня 2006 року укладено договір поруки № 78939.

20 грудня 2006 року між акціонерним комерційним Інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 39594. відповідно до умов якого ОСОБА_3 виступає майновим поручителем по зобов’язаннях ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту ( а.с. 23).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року на користь банку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №11099942000 від 20 грудня 2006 року в розмірі 783 439 грн. 78 коп. (а.с. 59-62).

Виконавчий лист № 2-2729 від 21 січня 2009 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ "УкрСиббанк" боргу в розмірі 785 169 грн. 78 коп. перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві з 30 січня 2009 року ( а.с.73).

Матеріали справи не містять постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року в частині солідарного стягнення суми боргу з ОСОБА_5

Отже, ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог банка суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не встановив обставини, що мають значення для справи, дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з договору іпотеки та ухвалив рішення при неповно встановлених обставинах справи в порушення ст. 214 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року в частині позовних вимог акціонерного комерційного Інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 особисто підписав договір іпотеки, особисто подав до банку інші необхідні для укладення договору документи, зокрема документи про право власності на квартиру, експертну оцінку її вартості, довідки житлового управління на підтвердження факту реєстрації його у спірній квартирі тощо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року в частині позовних вимог акціонерного комерційного Інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в частині вказаних позовних вимог направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до акціонерного комерційного Інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.