Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Лесько А.О.,

Мостової Г.І.,

Попович О.В.,

Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, третя особа: Городоцька районна спілка споживчих товариств "Райспоживспілка", про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості, за касаційною скаргою фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2010 року, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, третя особа: Городоцька районна спілка споживчих товариств "Райспоживспілка", про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості.

Зазначав, що на підставі протоколу аукціонної комісії від 27 вересня 2007 року, він 10 жовтня 2007 року, придбав у Городоцької спілки споживчих товариств 2/100 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 зокрема: приміщення №34 – площею 37,2 кв.м, №35 – площею 10,3 кв.м, №36 – площею 3,3 кв.м, №37 – площею 34,6 кв.м, а всього 85,4 кв.м, які згідно із актом прийому передачі від 11 жовтня 2007 року передані йому продавцем. Відповідачі, що в той час орендували ці приміщення, належно попереджені про їх відчуження і необхідність укладення з ним договорів оренди, або ж про звільнення таких, але договорів не уклали, приміщень не звільнили, чим порушують його права як власника. Просив зобов’язати відповідачів звільнити належні йому на праві власності приміщення, передати ключі від таких і не чинити йому перешкоди в користуванні ними, а також стягнути з них 92 232 грн. заборгованої орендної плати, мотивуючи тим, що відповідачі користуючись його приміщенням, перебували з ним у фактичних договірних відносинах.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року позовні вимоги задоволені частково.

Зобов’язано відповідачів не чинити позивачу перешкод в користуванні 2/100 частинами нежитлової будівлі – приміщеннями загальною площею 85,4 кв.м у будівлі АДРЕСА_1 звільнити приміщення та надати ключі від них.

В решті позову відмовлено. Проведено розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2010 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 13 500 грн., із ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_4 13 500 грн. орендної плати за користування нежитловими приміщеннями у будинку АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 просять рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 жовтня 2007 року Городоцька районна спілка споживчих товариств продала, а ОСОБА_7 купив 2/100 частини нежитлової будівлі (приміщення №№34,35,36,37) загальною площею 85,4 кв.м у будівлі АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу, який укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально (т.1 а.с.5).

12 жовтня 2007 року комунальним підприємством Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності позивача на вказане нерухоме майно (т.1 а.с.8).

Вказані приміщення на час їх відчуження орендувалися відповідачами у попереднього власника, про що укладено договори оренди. Відповідно до умов п. 6.4. договорів оренди №№ 21 і 22 від 1 серпня 2007 року, їх дія припиняється у випадку продажу об’єкта оренди (т.1 а.с.179-186).

Після набуття права власності на спірні приміщення позивач у жовтні 2007 року звернувся до відповідачів з пропозицією переукласти договори оренди приміщень з ним як із новим власником.

Договори оренди (найму) 2/100 частин нежитлової будівлі (приміщення №№34,35,36,37) загальною площею 85,4 кв.м у будівлі АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачами не були укладенні.

Скасовуючи рішення першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, апеляційний суд встановив, що договори оренди між сторонами не укладені, сума орендної плати не визначена та виходив із того, що відповідачі порушують право власності позивача шляхом безпідставного безоплатного використання ними належного позивачу майна без укладення договору оренди. І як наслідок, відповідачі повинні провести оплату за таке використання.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 759, 793 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Отже за змістом наведенного, правовою підставою для задоволення позову про стягнення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями є договір найму нежитлових приміщень, укладений у письмовій формі, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та скасував в цій частині рішення першої інстанції ухвалене згідно з законом.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Наведені в касаційній скарзі доводи в частині задоволення позову про зобов’язання відповідачів не чинити позивачу перешкод в користуванні приміщеннями, про звільнення приміщення та надання ключів, - висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2010 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене згідно із законом.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2010 року скасувати.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.