розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України по Черкаській області про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплати коштів по лікарняних листах, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року,

У квітні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України по Черкаській області про визнання незаконними наказів: № 26 від 04 березня 2004 року; № 36 від 29 березня 2004 року; № 37 від 29 березня 2004 року; № 40 від 31 березня 2004 року про притягнення її відповідачем до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на те, що вона працювала в інспекції з 17 жовтня 1967 року, перед застосуванням дисциплінарних стягнень від неї не витребували письмових пояснень, не врахували ступінь тяжкості проступку та заподіяну шкоду, застосували стягнення у вигляді переведення на нижче оплачувану посаду, яке не передбачене законодавством. Із наказами про застосування стягнень не була належним чином ознайомлена.

У серпні 2004 року позивачка звернулась до суду з позовом про поновлення її на посаді провідного агронома з обслуговування Кам’янського райпункту з робочим місцем в Державній інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України по Черкаській області – м. Черкаси, бул. Шевченка, 135; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 тис. грн. та судових витрат, вказуючи на те, що вона свої посадові обов’язки виконувала сумлінно, фактично ніяких порушень трудового законодавства не допускала, до дисциплінарної відповідальності була притягнута з порушенням трудового законодавства безпідставно, а наказ про звільнення був сфальсифікованим.

У грудні 2004 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги: просила визнати недійсними накази про застосування дисциплінарних стягнень № 8 від 26 січня 2004 року, № 19 від 23 лютого 2004 року, № 26 від 04 березня 2004 року; п. 2 наказу № 36 від 29 березня 2004 року; п. 2 наказу №37 від 29 березня 2004 року (п. 2 – про виплати премії за березень 2004року); п. 2 наказу № 40 від 31 березня 2004 року про покращення роботи облінспекції; наказ № 16 від 02 серпня 2004 року – про звільнення з займаної посади; поновити її на посаді провідного агронома; стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2005 року позов ОСОБА_2 до Державної інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України в Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та позов ОСОБА_2 до Державної інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України в Черкаській області про визнання наказів незаконними об’єднано в одне провадження.

Рішенням Соснівського районного суду від 22 квітня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення було оскаржене позивачкою в апеляційному порядку. На ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 липня 2005 року позивачкою була подана касаційна скарга.

Ухвалою суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області в порядку касаційного провадження 28 серпня 2007 року були скасовані попередні рішення в справі, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Під час нового судового розгляду 19 грудня 2007 року ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги та просила також стягнути з відповідача на її користь суму 1 592 грн. 32 коп., як допомогу, яку відповідач повинен був їй нарахувати і виплатити на підставі листів про тимчасову непрацездатність № 671411 і № 094677, посилаючись на те, що за час роботи у відповідача вона хворіла, була непрацездатною в період з 15 травня 2004 року до 04 червня 2004 року та перебувала на стаціонарному лікуванні в Черкаській міській лікарні № 3 з 19 липня 2004 року до 28 липня 2004 року. За ці періоди непрацездатності їй не була виплачена допомога., відповідач необґрунтовано відмовив в оплаті лікарняних листків, мотивуючи неправильним їх оформленням.

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги та просила поновити її на посаді провідного спеціаліста інспекції, стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та не проведення розрахунків при звільненні в розмірі 80 325 грн., 1 336 грн. 09 коп. на оплату листів непрацездатності, 840 грн. за незаконно утриману вартість форменого одягу та моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази Державної інспекції з карантину рослин № 8 від 26 січня 2004 року; № 19 від 23 лютого 2004 року; № 26 від 04 березня 2004 року; № 40 від 31 березня 2004 року, п. 2 № 36 від 29 березня 2004 року; п. 2 № 37 від 29 березня 2004 року, № 16 від 02 серпня 2004 року.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 звільненою з посади спеціаліста І категорії Державної Інспекції з карантину рослин з 20 жовтня 2010 року в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі.

Стягнуто з Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 900 грн. 80 коп., невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 1 336 грн. 09 коп., незаконно утриману вартість форменого одягу в сумі 840 грн. 60 коп., моральну шкоду в сумі 2 тис. грн.

Стягнуто з Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області на користь держави судовий збір у розмірі 431 грн.

Стягнуто з Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області на користь УДК м Черкаси витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 08 листопада 2010 року в рішенні суду від 20 жовтня 2010 року виправлена описка, та третій абзац резолютивної частини викладено в редакції: "вважати ОСОБА_2 звільненою з посади провідного спеціаліста Державної інспекції з карантину рослин з 20 січня 2010 року в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі".

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року В частиш визнання незаконними та скасування наказів Державної інспекції з карантину рослин № 8 від 26.01.2004 року, № 26 від 04.03.2004 року, п. 2 наказу № 36 від 29.03.2004 року, п. 2 наказу № 37 від 29.03.2004 року, № 16 від 02.08.2004 року в частині визнання ОСОБА_2 звільненою з посади провідного спеціаліста Державної інспекції з карантину рослин Міністерства аграрної політики України в Черкаській області з 20 жовтня 2010 року в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі, в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 38 900 грн. 80 коп.,, в частині стягнення незаконно утриманої вартості форменого одягу в сумі 840 грн. 60 коп., моральної шкоди в сумі 2 тис. грн. скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2

Рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу № 40 від 31 березня 2004 року – змінено, визнано незаконним та скасовано п. 2 наказу № 40 від 31 березня 2004 року.

Рішення суду в частині визнання незаконним наказу № 19 від 23 лютого 2004 року, стягнення невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 1 336 грн. 09 коп. та в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог – залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить:

1. скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року про скасування рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10. 2010 року про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди в частині наказів № 8 від 26.01.2004 року; № 26 від 04.03.2004 року; п. 2 № 36 від 29.03.2004 року; п. 2 № 37 від 29.03.2004 року; № 16 від 02.08.2004 року в частині визнання її звільненою з посади провідного спеціаліста Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області з 20 жовтня 2010 року в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі; в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 38 900 грн. 80 коп.; в частині стягнення незаконно утриманої вартості форменого одягу в сумі 840 грн. 60 коп.; моральної шкоди в сумі 2 тис. грн.

2. скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 38 900 грн. 80 коп. з Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року про скасування цього рішення в повному обсязі.

3. залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними та скасування наказів Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області № 8 від 26 січня 2004 року; № 26 від 4 березня 2004 року; п. 2 ст. 36 від 29 березня 2004 року; п. 2 № 37 від 29 березня 2004 року; № 16 від 2 серпня 2004 року.

4. залишити без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу цього ж суду від 8 листопада 2010 року про звільнення її з посади провідного спеціаліста Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області з 20 жовтня 2010 року в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі.

5. залишити без змін рішення Соснівського районного суду м. Черкаси в частині стягнення на її користь незаконно утриманої вартості форменого одягу в сумі 840 грн. 60 коп.

6. скасувати рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції про стягнення на її користь 2 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

7. не передаючи справу на новий розгляд ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги про стягнення з Державної інспекції з карантину рослин по Черкаській області на її користь середнього заробітку за час висушеного прогулу в сумі 118 050 грн. та моральної шкоди в сумі 14 тис. грн.

ОСОБА_2, мотивує свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року залишити без зміни.