Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу ОСОБА_6 до Раківчицької сільської ради Коломийського району, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою прокуратури Івано-Франківської області на рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_10, після смерті якого залишилось спадкове майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 Коломийського району Івано-Франківської області. Однак оформити спадщину в нотаріальній конторі вона не може, оскільки на спадковий будинок відсутні правовстановлюючі документи, тому просить визнати за нею право власності на вказаний спадковий будинок в судовому порядку. Крім того, пояснила, що спадкоємцями першої черги крім неї також є відповідачі по справі: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, однак вони від належної їм частки в спадковому майні відмовляються на її користь, інших спадкоємців немає.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадковий будинок в АДРЕСА_1 Коломийського району Івано-Франківської області.

У касаційній скарзі прокуратура Івано-Франківської області порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки спадкоємці першої черги від належної їм частки в спадковому майні відмовилися на користь позивачки, а інших спадкоємців за законом на спадкове майно немає, то позивачка має право на все спадкове майно.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10 - батько позивачки (а.с.5), якому належала Ѕ частина незареєстрованого житлового будинку та підсобних будівель і споруд, загальною площею 82,2 кв., житловою 47,7 кв.м. по АДРЕСА_1 в с. Раківчик, Коломийського району Івано-Франківської області, а інша Ѕ частина будинку належить ОСОБА_11 – мати позивачки, що підтверджується технічним паспортом (а.с.12).

Спадкоємцями першої черги за законом є: батько померлого - ОСОБА_7, дружина померлого - ОСОБА_11, син померлого - ОСОБА_9, дочка померлого - ОСОБА_6 (а.с.3).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" (v0007700-08) , відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (435-15) , якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі – ЦК УРСР (1540-06) ), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Визнаючи право власності на спадкове майно, суди не врахували, що визначення права власності в порядку спадкування здійснюється за правилами кодексу ЦК УРСР (1540-06) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (на день смерті спадкодавця в 1996 році), в порушення вимог закону справу розглянуто на підставі ЦК України (435-15) 2004 року.

Розглянувши спір, суди належним чином не з’ясували коло спадкоємців, чи прийняли вони спадщину відповідно закону на час її відкриття після смерті ОСОБА_10

Суд першої інстанції пославшись на те, що спадкоємці першої черги від належної їм частки в спадковому майні відмовилися, не звернув уваги на вимоги ст. 553 ЦК УРСР в який зазначено, що спадкоємець за законом або по заповіту може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини шляхом подачі заяви до нотаріальної контори.

Ураховуючи те, що під час вирішення спору суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.