Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи – відкрите акціонерне товариство "Херсонський електромашинобудівельний завод", ОСОБА_9, ОСОБА_10, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11, Херсонська міська рада, про визнання угоди недійсною, визнання права власності стягнення доплати за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року,

В листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір міни житла, згідно якого

ОСОБА_6 передав відповідачу 53/100 частин житлового будинку

АДРЕСА_1 та сплатив 50 500 грн. доплати, а ОСОБА_7 передала позивачу земельну ділянку площею 0,0266 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_7 на праві приватної власності відповідно до державного акту від 08 вересня 2006 року, виданого на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від

05.01.2006 року та ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 21.04.2006 року.

На виконання умов договору міни сторонами було передано одне одному майно, яке було предметом обміну. Однак, ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23.07.2007 року було скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.01.2006 року та ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 21.04.2006 року, справу направлено на новий розгляд.

В зв'язку з цим змінилася правова природа та цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, тому позивач просив визнати недійсним договір міни житла, укладений 11 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_6 право власності на 53/100 частин житлового будинку

АДРЕСА_1, які складаються з житлового будинку під літ. "А", стіни – камінь бутовий, гаража під літ. "К", туалету під

літ. "В", водопроводу № 2, огорожі №№ 1, 3, 5, зливної ями № 4, стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 50 500 гривень доплати, здійсненої останнім за договором міни житла від 11 вересня 2006 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 6 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір міни, укладений 11 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 3138.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з житлового будинку під літ. "А", стіни – камінь бутовий, гаража під літ. "К", туалету під літ. "В", водопроводу № 2, огорожі №№ 1, 3, 5, зливної ями № 4.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 50 500 грн. доплати, здійсненої останнім за договором міни від 11 вересня 2006 року.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішення виконкому Херсонської міської ради від 21 травня

1987 року № 105/5 про відведення земельної ділянки електромашинобудівному заводу, в т.ч. і тієї її частини, на якій розміщено житловий будинок АДРЕСА_2 та зобов’язання забудовника провести відселення громадян з будинків не було виконано, а тому цільове призначення спірної земельної ділянки визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і воно не змінювалося.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 1987 року

ВАТ "Херсонський електромашинобудівельний завод" було відведено земельну ділянку для розширення підприємства та створення санітарно-захисної зони, до якої увійшла в тому числі й земельна ділянка по

АДРЕСА_2.

У 1993 році ВАТ "Херсонський електромашинобудівельний завод" отримано державний акт на право постійного користування землею.

Рішенням Херсонської міської ради від 4 березня 2004 року

№ 522 ділянка площею 492 кв. м. передана у власність ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2.

Прокуратурою Херсонської області внесений протест на

п. 1 рішення Херсонської міської ради від 4 березня 2004 року № 522 стосовно відведення у власність ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9 присадибної ділянки по АДРЕСА_2.

Рішенням Херсонської міської ради від 28 лютого 2007 року № 327 протест заступника прокурора Херсонської області задоволено.

Рішенням Херсонської міської ради від 28 квітня 2009 року

№ 1157 визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,0492 га, виданий ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що рішення міської ради, яким ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9 виділено спірну земельну ділянку та виданий на його підставі державний акт скасовано. В той же час рішення міської ради, яким

ВАТ "Херсонський електромашинобудівельний завод" було виділено земельну ділянку для розширення підприємства та створення санітарно-захисної зони є чинним та на його підставі ВАТ "Херсонський електромашинобудівельний завод" видано державний акт на право постійного користування землею.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент укладення договору міни 11 вересня

2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, предметом якого була земельна ділянка площею 0,0266 га, що розташована за адресою:

м. Херсон, АДРЕСА_2, зазначена ділянка входила до складу земельної ділянки площею 8,9531 га, розташованої в межах вулиць Гірського, К. Маркса, Червоного Хреста та пр. Ушакова в м. Херсоні та перебувала у постійному користуванні ВАТ "Херсонський електромашинобудівельний завод", тобто фактично не належала ОСОБА_7 на праві приватної власності та остання не могла нею розпоряджатися.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року скасувати, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від

6 жовтня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.