Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Ізмайлової Т.Л., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні приватизованою земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_6 до Білоцерківської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: управління земельних ресурсів у м. Білій Церкві, про визнання рішення Білоцерківської міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 січня 2011 року,

Позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням Білоцерківської міської ради від 27.08.2009 р. №1086 земельну ділянку біля будинку площею 692 м2 їм було передано у спільну сумісну власність. 23.11.2009 р. їм було видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку. У 1980-х роках на земельній ділянці біля будинку № НОМЕР_1 по цій же вулиці тодішній власник збудував цегляний гараж "Б-1" без будь-яких погоджень із власниками будинку № НОМЕР_2, який зараз належить позивачам. Цей гараж частково збудований на земельній ділянці, закріпленій за домоволодінням № НОМЕР_2. Згідно дозволу уповноважених органів власнику домоволодіння ОСОБА_7 було дозволено встановити металевий гараж, а він побудував капітальний цегляний гараж в іншому місці. У квітні 2008 року власником будинку № НОМЕР_1 став відповідач у справі. Між сторонами склалися неприязні стосунки, а тому позивачі просять суд усунути перешкоди в користуванні належною їм земельною ділянкою, зобов’язавши відповідача знести самовільно збудований частково на їхній земельній ділянці гараж "Б-1" .

ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті свого батька ОСОБА_7 він став власником домоволодіння АДРЕСА_2 Рішенням Білоцерківської міської ради від 27.08.2009 р. №1086 земельну ділянку площею 692 м2 суміжного домоволодіння №НОМЕР_2 передано у спільну сумісну власність відповідачів ОСОБА_5, при цьому були грубо порушені його права, оскільки відповідачі не звертались до нього з питання узгодження меж між земельними ділянками. У межі земельної ділянки відповідачів увійшла земельна ділянка під частиною гаража, належного позивачу. Крім того, єдиним проїздом від домоволодіння позивача до вул. Надрічна є проїзд через домоволодіння № НОМЕР_2, належне відповідачам. З часу набуття ними у власність цього домоволодіння позивач не має можливості здійснювати проїзд до власного будинку, оскільки відповідачі перегородили загальний проїзд i чинять йому перешкоди, а тому позивач просив суд визнати недійсним вказане вище рішення Білоцерківської міської ради в частині передачі у спільну сумісну власність відповідачів ОСОБА_5 земельної ділянки площею 692 м2 по АДРЕСА_1, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданий на ім’я ОСОБА_4, зобов’язати ОСОБА_4 i ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні проїздом загального користування від домоволодіння по АДРЕСА_2 до вул. Надрічна.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 січня 2011 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 було задоволено та ухвалено усунути перешкоди для ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Білій Церкві, яка належить їм на праві власності, зобов’язавши ОСОБА_6 знести збудований частково на земельній ділянці позивачів гараж, позначений на плані літерою "Б-1". В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 14 січня 2011 року і ухвалення в справі нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити, позов ОСОБА_6 – задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6. став власником домоволодіння АДРЕСА_2 16.09.2009 р. після смерті свого батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на ту частину земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_2 була виділена в користування ОСОБА_7, то до ОСОБА_6, як його спадкоємця, після набуття ним права власності на будинок, перейшло право на користування тільки вказаною вище частиною земельної ділянки. З відповідною заявою про надання йому у власність чи в оренду всієї земельної ділянки домоволодіння № НОМЕР_1 ОСОБА_6 не звертався .

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.