Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до Халчанської сільської ради, третя особа - Кагарлицьке БТІ, про визнання права власності на спадковий житловий будинок за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2010 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дочки, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_8, який до дня смерті проживав по АДРЕСА_1. Вказаний будинок є спадковим майном, який її дочка прийняла у спадщину як єдина спадкоємиця за заповітом. Так як спадковий будинок у встановленому порядку не був зареєстрований в БТІ, то відсутній правовстановлюючий документ на об"єкт нерухомості, а тому просила визнати за дочкою право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від

19 травня 2009 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову .

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що за життя спадкодавець ОСОБА_8 не зареєстрував своє право власності на будинок, у якому проживав, а тому у його спадкоємця за заповітом немає можливості належним чином оформити спадщину, у зв’язку з чим визнав за ОСОБА_7 право власності на будинок АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення, зазначив, що суд першої інстанції не з’ясував і не вирішив питання щодо залучення до участі у справі спадкоємців першої черги за законом, таким чином вирішивши питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі, тому рішення є незаконним та у позові належить відмовити

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, а також за підстав, визначених

ст. 1224 ЦК України, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Крім цього ч.1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 визначив у заповіті єдиним спадкоємцем після своєї смерті ОСОБА_7, крім того визначив, що даному спадкоємцю він заповідає усе належне йому на час смерті майно. На час вирішення судом справи заповіт не визнано недійсним, спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 не відмовилася від прийняття спадщини, щодо ОСОБА_8 ОСОБА_7 не вчинено дій, зазначених у ст. 1241 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважав, що до участі у справі не притягнуто інших спадкоємців, права яких було порушено, оскільки у апеляційній скарзі ОСОБА_9 зазначала, що вона та її брати прийняли спадщину після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом вступу у володіння та користування частиною майна і особистих речей померлої.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необгрунтованими оскільки в порушення вимог закону судами не визначено коло спадкоємців після померлої ОСОБА_10, не визначено майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_8, не з’ясовано чи був спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя, не притягнуто до участі у справі спадкоємців за законом, не з'ясовано чи порушено права ОСОБА_9

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від

19 травня 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.