Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, заінтересовані особи: ОСОБА_6, Синельниківська районна державна адміністрація, про визнання спадщини від умерлою за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Синельниківського міськрайонного суду від

11 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетроської області від 9 вересня 2010 року,

Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_7, що мешкав у с. Старолозуватка Синельниківського району Дніпропетровської області, у зв’язку з тим, що син померлого ОСОБА_6 спадщину не прийняв, а інших спадкоємців не існує.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 11 листопада

2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетроської області від 9 вересня 2010 року, заяву задоволено.

Визнано спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_7, що мешкав за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Старолозуватка, - відумерлою.

Передано відумерлу спадщину після смерті ОСОБА_7 у власність територіальної громади Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви Іларіонівської селищної ради суди виходили з того, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спадкоємець ОСОБА_6 спадщину не прийняв, інших спадкоємців не існує.

Однак у апеляційній та касаційній скаргах ОСОБА_6 зазначає, що після смерті його батька ОСОБА_7 спадщину прийняла його мати

ОСОБА_8, про що їй було видано свідоцтво про право на спадщину, а після її смерті спадкоємцем за заповітом став її син ОСОБА_9

Однак в порушення вимог закону судом при визнанні спадщини відумерлою не встановлено коло усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та не залучено їх до участі у справі.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи заінтересована особа ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Так, Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 28 серпня 2008 року направлено судове доручення Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області про допит ОСОБА_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 33). Однак з копії паспорта ОСОБА_6 вбачається, що він знятий з реєстрації за вказаною адресою з 6 березня 2008 року (а.с. 53) та проживав у АДРЕСА_2, де і був зареєстрований з 17 жовтня 2008 року.

Судом не встановлено дійсне місце проживання заінтересованої особи ОСОБА_6 та у матеріалах справи відсутні відомості про його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11 листопада

2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетроської області від 9 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.