розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства (далі – ЗАТ) "Київстар Дж.Ес.Ем" на рішення апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року,

У лютому 2010 року ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Зазначило, що 3 липня 2008 року ним було укладено з відповідачкою ОСОБА_4 договір про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM 900 та GSM 1800 абоненту. Посилаючись на те, що відповідачка розрахунку з ним не провела, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за послуги стільникового мобільного зв’язку стандарту GSM 900 /1800 в сумі 7433 грн. 22 коп.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29 червня 2010 року зазначений позов ЗАТ "Київстар ДЖ.Ес.Ем" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" 7433 грн. 22 коп. боргу, 148 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29 червня 2010 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних виплат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" до ОСОБА_4 про стягнення 3 % річних в сумі 1657 грн. 26 коп. та інфляційних виплат в розмірі 556 грн. 89 коп. відмовлено. Рішення в частині вимог про стягнення основного боргу та пені в розмірі 6709 грн. 07 коп. залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних коштів за весь час прострочення його виконання, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов’язання за укладеним з позивачем договором позики, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних, інфляційних виплат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, тоді як предметом укладеної сторонами угоди є надання послуг.

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг передбачено ст. 906 ЦК України. Згідно із якою, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

У той же час відповідальність замовника перед виконавцем за несвоєчасну оплату за надання послуг главою 63 ЦК України (435-15) не визначена, як не визначена така відповідальність і договором про надання послуг мобільного зв’язку.

Посилання представника ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" на ст. 625 ЦК України є недоречним, оскільки зазначена норма права регулює відповідальність за виконання грошового зобов’язання, а не за невиконання договору з надання послуг зв’язку.

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ