Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Гончара В.П., Кафідової О.В.,

Журавель В.І., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Обухівська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2010 року,

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право власності на майно, що належало померлому ОСОБА_8, та встановити факт, що має юридичне значення, щодо часу смерті спадкодавців.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є спадкоємцем своєї сестри ОСОБА_9, яка не встигла прийняти спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, тому просила застосувати правила спадкової трансмісії.

рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Встановлено факт смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року та факт смерті ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на належне померлому ОСОБА_8 спадкове майно.

рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2010 року скасовано рішення суду перщої інстанції та ухвалено нове, яким визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини майна, що належало померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 В решті вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2010 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив факт смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_2 року, застосував спадкову трансмісію та визнав право власності на все майно, що належало померлому ОСОБА_8, за спадкоємцем другої черги ОСОБА_3

При цьому, суд дійшов висновку, що на момент відкриття спадщини дружина спадкодавця ОСОБА_8 – ОСОБА_9 мала переваги щодо прав на спадщину перед сестрою померлого чоловіка та іншими спадкоємцями (перша черга спадкування), від спадщини не відмовилася і від спадщини не усувалася. Своє право не реалізувала, оскільки померла на наступний день після відкриття спадщини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на частину майна, що належало померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд вважав, що позивачка має успадкувати за законом 2/3 часини спадкового майна, а ОСОБА_4 – 1/3 частину майна, що належало спадкодавцям.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За правилами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до статті 1262, частини першої статті 1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення й згідно норм зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця (частина перша статті 1266 ЦК України), прабаба, прадід спадкодавця (частина друга статті 1266 ЦК України), племінники спадкодавця (частина третя статті 1266 ЦК України) і двоюрідні брати та сестри спадкодавця (частина четверта статті 1266 ЦК України).

Згідно частини шостої статті 1266 ЦК України при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі з 1966 року до дня смерті.

Під час шлюбу набули майно, що належало їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до актового запису за №4 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_1 видано Виконкомом Кизинської селищної ради Обухівського району Київської області (а.с.17).

Відповідно до актового запису за №5 ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації смертей та видано свідоцтво про смерть Виконкомом Кизинської селищної ради Обухівського району Київської області (а.с.14).

З довідки про причину смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 видно, що причиною смерті останніх було отруєння окисом вуглецю. Їх трупи було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Зазначена довідка медичного закладу ніким не оспорена, достовірність актового запису про смерть не спростовано, свідоцтво про смерть ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не скасовано.

Також встановлено, що ОСОБА_12 є рідною сестрою, а ОСОБА_7 - рідним братом померлої ОСОБА_9 і у відповідності до чинного законодавства відносяться до спадкоємців другої черги.

Позивачка ОСОБА_4 є рідною сестрою померлого ОСОБА_8, а ОСОБА_13 і ОСОБА_6 – його племінниками (дітьми померлого брата спадкодавця).

Зі спадкових справ до майна померлого 31.01.2010 року ОСОБА_8 та померлої 31.01.2010 року ОСОБА_10 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємець ОСОБА_3 /сестра померлої ОСОБА_9/ та спадкоємці ОСОБА_4/ сестра померлого ОСОБА_8/ і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /племінники померлого ОСОБА_8/ (а.с.а.с. 73-78, 80-85).

ОСОБА_7 відмовився від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_3 (а.с.81).

З листа Обухівської районної державної нотаріальної контори від 29.04.2010 року на заяву ОСОБА_3 вбачається, що спадкове майно після смерті померлої ОСОБА_9 документально належить її чоловіку ОСОБА_8 (а.с.84).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, встановивши факти смерті померлого ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд фактично встановив два юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи, кожен з яких (в частині часу смерті) суперечить один одному та взаємно виключає один одного.

Проте, вирішивши питання щодо визнання права власності, апеляційний суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №205 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за № 283/8882 (z0283-04) , на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Якщо особи, які могли б спадкувати одна після одної, померли протягом однієї доби, спадщина відкривається одночасно і щодо кожного з них окремо.

Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Визнаючи за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини майна, що належало померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_9, апеляційний суд пов"язував позовні вимоги лише з правом ОСОБА_3 на спадкування після смерті ОСОБА_8 та не врахував, що факт прийняття спадщини ОСОБА_9 був недоведений.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Обухівська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно.