розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення відсотків, упущеної вигоди і моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року,

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 5 154,21 грн. /еквівалент 650,78 дол. США/, як упущену вигоду та 200 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 лютого 2008 року між ним та ПАТ "Імексбанк" був укладений договір № 990211325 банківського внеску /депозиту/, відповідно до якого він передав банку внесок у вигляді грошової суми у розмірі 21874,91 доларів США строком на 427 днів під 11% річних. Надалі, в період дії цього договору, він вносив на свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 додаткові кошти, а саме, 11.06.2008 року – 1134 долара США, 05.08.2008 року – 656 доларів США, загалом сума внесків склала 23664,91 доларів США.

Після закінчення терміну договору, 17.04.2009 року він звернувся до відповідача із заявою повернути йому внесок разом з нарахованими відсотками по депозиту, який на той час склав 26 647,33 долара США.

Вказану суму банк повертав частково з 17 квітня 2009 року по 15 липня 2009 року. Фактично отримав всю суму 22 липня 2009 року.

У квітні 2009 року позивач змінив предмет позовних вимог та просив стягнути з ПАТ "Імексбанк" грошову суму в розмірі 5154,21 грн. (еквівалент 650,78 дол. США) та 200 000 грн. моральної шкоди. При цьому зазначав, що на протязі трьох місяців банк користувався його коштами, які він міг покласти на банківський депозит і отримати 11% річних.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача упущеної вигоди та ухвалено в цій частині нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь ОСОБА_3 5154,21 грн. В решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач своєчасно не отримав кошти, внесені ним до банку відповідно до укладеного 15.02.2008 року договору № 990211325, що діяв до 17.04.2009 року.

З висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Судом установлено, що 15.02.2008 року між ОСОБА_3 та АТ "Імексбанк" укладено договір банківського вкладу № 990211325, у якому, з урахуванням вимог ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, сторонами був визначений порядок користування коштами та їх повернення позивачу. При цьому, термін дії договору було встановлено до 17.04.2009 року (а.с.5-8).

05.05.2009 року ОСОБА_3. звернувся до банку з заявою про повернення всієї суми внеску (а.с.12).

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі сплином встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно п.п 2.4.4. зазначеного договору банк зобов"язався повернути вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору на першу вимогу вкладника, готівкою або в безготівковій формі за заявою вкладника, шляхом перерахування на поточний або інший депозитний рахунок, вказаний вкладником.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії договору, 17.04.2009 року відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 23 664,91 дол. США на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2, відкритий в АТ "Імексбанк".

Тобто, зобов"язання банком виконане у передбачений договором спосіб, про що свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_3 (а.с.22).

Також, з даної виписки вбачається, що позивач протягом квітня-липня 2009 року неодноразово знімав кошти з вказаного рахунку та користувався ними для своїх потреб.

Таким чином, вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 650,78 дол. США, як упущеної вигоди за те, що на протязі трьох місяців банк користувався його коштами, які він міг покласти на банківський депозит і отримати 11% річних, є необґрунтованими і безпідставними.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог

ст. ст. 60, 309 ЦПК України не врахував, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вважаючи, що ПАТ "Імексбанк" порушив зобов"язання за договором банківського вкладу від 15.02.2008 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції і стягнення з банку коштів в розмірі 5 154,21 грн.

Крім того, застосування судом закону, що не підлягає застосуванню, призвело до безпідставного покладення на відповідача відповідальності згідно із нормами ст. 611 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ