Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_6 поданою представником ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2011 року,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. його матері ОСОБА_9, його брат помер ІНФОРМАЦІЯ_2., і за рішенням Черняхівського районного суду від 23.07.2008 року йому визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у відповідності до ст. 1272 ЦК України.

В ході розгляду справи ОСОБА_7 подала до ОСОБА_6 зустрічний позов посилаючись на те, що відповідач проживав у іншій країні, а його мати потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Цю допомогу надавав її син, батько відповідачки – ОСОБА_10, який проживав разом з нею, та вона, як онука. ОСОБА_6 з’явився лише у липні 2008 року і став претендувати на спадкове майно.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченого нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком B.I. 09 лютого 2009 року за № 438, згідно з яким ОСОБА_7 успадкувала 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2011 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком B.I. 09 лютого 2009 року за № 438, згідно з яким ОСОБА_7 успадкувала 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. У решті рішення залишене без змін.

ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2011 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що брат позивача не зареєстрував право власності на спадкове майно, у зв’язку з чим не набув на нього права згідно з положеннями п.3 ч. 2 ст. 331 ЦК України. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції встановив, що відповідачка, як дочка брата не має права на спадкове майно з огляду на положення ст. 1266 ЦК України, оскільки її батько пережив спадкодавицю на 8 років.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом (моментом) відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Враховуючи вказане та фактичні обставини справи, для вирішення даного спору необхідно застосувати положення ЦК УРСР (1540-06) .

Суд апеляційної інстанції помилку місцевого суду в цій частині виправив та вірно застосував до правовідносин положення відповідного кодексу. Так, апеляційний суд встановив, що відповідно до довідки №1219, виданої виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради ОСОБА_10 вступив у володіння та управління майном померлої матері ОСОБА_9, а тому фактично прийняв спадщину згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР. Апеляційний суд встановив, що і відповідачка згідно з цією нормою також фактично прийняла спадщину відповідно до довідки виконкому селищної ради від 06.02.2009р. №1220. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність прийняття відповідачкою спадкового майна після батька, та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, апеляційний суд не взяв до уваги рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2008 року, яким ОСОБА_6 визначено додатковий термін для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_9

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР у випадку продовження судом строку для прийняття спадщини та прийняття спадкового майна іншими спадкоємцями, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Враховуючи вказане, для ухвалення обґрунтованого рішення на основі повного і всебічного з’ясування обставин судам необхідно встановити наявність майна, на яке може претендувати позивач при перерозподілі спадщини згідно з положеннями ст. 550 ЦК УРСР, і лише після цього встановити наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Таким чином, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України вирішуючи заявлений спір місцевий та апеляційний суди свої рішення ухвалили на підставі неповно з’ясованих обставинах, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень та не дослідили в судовому засіданні усіх наданих сторонами доказів, чим допустили порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, підлягають скасуванню відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року та рішенням апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.