розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-я особа: ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської від 02 грудня 2010 року,

У травні 2009 року позивачі звернулись до суду з указаним позовом про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 26.03.2009 на перехресті рівнозначних доріг вул. Чкалова та вул. Леніна у м.Дніпропетровську з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем "Хонда Аккорд" держномер НОМЕР_1. Зокрема, просили стягнути шкоду заподіяну їх автомобілю "Нісан"НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 на підставі доручення, в розмірі 38958 грн. та моральну шкоду по 7000 грн. кожному.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, вирішено питання про солідарне стягнення з позивачів судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 26.03.2009 року 15.08.1998 року на перехресті рівнозначних доріг вул. Чкалова та вул. Леніна у м.Дніпропетровську з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем "Хонда Аккорд" держномер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої були заподіяні механічні пошкодження автомобілю "Нісан" НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 на підставі доручення.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля "Нісан" є ОСОБА_6, яка 15.04.2008 року видала довіреність ОСОБА_3, якою уповноважила його керувати та розпоряджатись належним їй транспортним засобом. Довіреність видана строком до 15.04.2011 року з правом передоручення.

26.09.2008 року ОСОБА_3 в порядку передоручення видав довіреність своєму сину ОСОБА_4 на право керування та розпорядження вищезгаданим автомобілем.

З постанови судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.04.2009 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності вбачається, що він порушив правила дорожнього руху і здійснив зіткнення з автомобілем "Нісан" держномер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 не мають права на відшкодування шкоди, оскільки вони не є власниками пошкодженого автомобіля, а згідно вимог ст..386 ЦК України (435-15) право на відшкодування шкоди, заподіяної майну, має лише власник цього майна.

З такими висновками погодитись не можна.

Суди, розглядаючи спір, до правовідносин відшкодування шкоди (деліктних правовідносин) помилково застосували норми ст..386 ЦК України (435-15) і не застосували норми ст..1166 ЦК та не звернули увагу на роз"яснення, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про відшкодування шкоди" (v0006700-92) та "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) , згідно з якими право на відшкодування шкоди має особа, яка хоч і не власником пошкодженого майна, але здійснює його експлуатацію на праві повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З постанови про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що відповідальність ОСОБА_5 була застрахована, а тому суду слід було обговорити питання про залучення страхової компанії до участі у справі та з"ясувати питання можливої виплати страхового відшкодування внаслідок даного страхового випадку.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України судом при вирішенні спору не з'ясовано підстави покладення на відповідача відповідальності, суд не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Застосування судом закону, що не підлягає застосуванню, призвело до безпідставного звільнення винної особи від відповідальності за заподіяну шкоду.

Крім того, суд першої інстанції, в порядку розподілу судових витрат, допустив солідарне їх стягнення з позивачів, що діючим процесуальним законодавством не передбачено.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської від 02 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.