Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації та виселення без надання іншого жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2011 року,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації та виселення без надання іншого жилого приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 18 жовтня 2008 року між нею та ОСОБА_10, вона є власником будинку з надвірними господарськими спорудами за АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_6 на праві приватної власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 20821985 від 5.11.2008 р. Позивачка не може здійснити своє право власності і розпорядитися належним їй майном, через те що у будинку залишились зареєстрованими та проживають члени сім’ї колишнього власника спірного нерухомого майна, відповідачі по справі. Вони, проживаючи в будинку, користуються електроенергією та газом, але не сплачують вчасно плату за користування вказаними послугами, що призвело до заборгованості по оплаті за газ та електроенергію та просила постановити по справі рішення, яким зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права власності, зняти їх з реєстрації та виселити з будинку, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду міста Івано-Франківської області від

27 січня 2011 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року залишено без змін.

У березні 2011 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 у якій порушується питання про скасування рішення суду першої та ухвали суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд виходив з того, що відповідачі зареєстровані та проживають у спірному будинку на правах членів колишніх власників будинку і для них встановлено сервітут на користування спірним будинком відповідно до ст.ст. 401 – 405 ЦК України (435-15) і їх право на користування гарантоване правилами ч. 4 ст. 156 ЖК України.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна, суд дійшов їх у зв’язку з неповним з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для розгляду справи.

Так зробивши висновок про наявність у відповідачів сервітуту на право користування чужим майном, місцевий суд не встановив і не зазначив у своєму рішенні між ким і коли був укладений договір про користування чужим майном, форма, зміст та умови цієї угоди.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні апеляційним судом не звернуто уваги на неповноту з’ясування обставин у справі і самим допущено ті ж помилки.

Відхиляючи позовні вимоги про усунення перешкод ОСОБА_6 в користуванні власністю з підстав визначених ч. 4 ст. 156 ЖК України, суди попередніх інстанцій не встановили і не зазначили у своїх рішеннях, чи є відповідачі членами сім’ї позивачки і на підставі якої норми сімейного кодексу ґрунтується таке членство.

Оскільки суди не визначилися з характером правовідносин і не повно встановили фактичні обставини справи судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно також перевірити чи залучено до участі у справі всіх осіб, які проживають у спірному будинку, на яких правових підставах дані особи вселилися та користуються вказаним будинком, крім того суду необхідно врахувати положення ст. 156 ЖК України за якими припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.