розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Укрвертикаль" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства "Укрвертикаль" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

У травні 2010 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Посилався на те, що з 1 лютого 2006 року працював у відповідача на посаді монтажника електричних підйомників і ліфтів. Наказом № 190 від 30 вересня 2008 року він був звільнений із займаної посади за власним бажанням з 1 жовтня 2008 року, на підставі ст. 38 КЗпП України. Зазначав, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України підприємство не виплатило йому заробітної плати. Також вказував, що в результаті несвоєчасної виплати заробітної плати йому було заподіяно моральну шкоду. У зв’язку з цим просив стягнути з відповідача на його користь 8000 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, 700 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу адвоката та компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2010 року, зазначений позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Укрвертикаль" на користь ОСОБА_3 5540 грн. 04 коп. заборгованості по заробітній платі, 1500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 500 грн. моральної шкоди, 500 грн. судових витрат. Стягнуто з приватного підприємства "Укрвертикаль" на користь держави 78 грн. 90 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за 1 місяць в розмірі 2265 грн. 05 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені рішення повністю не відповідають.

Судом встановлено, що з 1 лютого 2006 року ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу № 190 від 30 вересня 2008 року звільнений з посади монтажника електричних підйомників приватного підприємства "Укрвертикаль" з 1 жовтня 2008 року за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив із того, що факт несвоєчасної виплати ОСОБА_3 з вини відприємства сум, належних останньому при звільнені, доведено, вимога про відшкодування моральної шкоди є підставною, оскільки порушення законних прав позивача призвели до моральних старждань. При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку врахував суму заборгованості по заробітній платі, а також ту обставину, що позивач тривалий період часу не звертався в судовому порядку про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути співмірною із сумою заборгованості по заробітній платі.

Позивач оскаржує судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Мотивування висновків суду зводиться до того, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути співмірною із сумою заборгованості, та визначив її розмір 1500 грн.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КзПП Укрїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту рішення вбачається та сторонами не оспорюється, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 2265 грн. 05 коп.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був стягнути середню заробітну плату в розмірі 2265 грн. 05 коп.

Відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з приватного підприємства "Укрвертикаль" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2265 грн. 05 коп. В решті рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.