розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 поданою представником ОСОБА_6 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у період з 27 грудня 2007 року по 8 січня 2009 року вона передавала ОСОБА_5 у борг гроші на загальну суму 36 500 (тридцять шість тисяч п’ятсот) доларів США. Борг відповідачка зобов’язувалась повернути позивачці з виплатою процентів за користування позикою у розмірі 10 % від суми позики. Однак, ОСОБА_5 свої зобов’язання не виконала. Враховуючи вказане, ОСОБА_4 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_5 36 500 (тридцять шість тисяч п’ятсот) доларів США у рахунок повернення боргу, а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) доларів США у рахунок оплати процентів за користування позикою.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 276 733 (двісті сімдесят шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 65 коп. у рахунок повернення боргу за договором позики, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. у рахунок оплати судових витрат та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2010 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 395 (дві тисячі триста дев’яносто п’ять) доларів США, що еквівалентно 19 136 (дев’ятнадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 05 коп., 190 (сто дев’яносто) грн. у рахунок оплати судового збору та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року рішення апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2010 року скасоване, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2011 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року залишене без змін.

ОСОБА_5 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2011 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст. 1046 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей, яка йому була передана позикодавцем у власність, а тому з ОСОБА_5 правомірно стягнуто на користь ОСОБА_4 кошти у сумі 36 500 (тридцять шість тисяч п’ятсот) доларів США у рахунок повернення боргу, з урахуванням повернутих відповідачем позивачу коштів у сумі 1 865 доларів США. Також судами вірно встановлено, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з тим, що суди не прийняли до уваги заперечення ОСОБА_5 про те, що вона отримала від позивачки лише 16 000 доларів США, оскільки ніяких допустимих доказів на підтвердження цих заперечень вона судам не надала.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2011 року залишити без змін.