розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Залізничного району м. Сімферополя до ОСОБА_4 про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Залізничного району м. Сімферополя, ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя про визнання права на житлову площу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2011 року,

Виконавчий комітет Залізничного району м. Сімферополя звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 з 1988 року проживала в АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, тобто не набула права на жилу площу. У зустрічному позові ОСОБА_4 просить суд визнати за нею право власності на жилу площу в спірній квартирі, оскільки вважає, що була в неї вселена правомірно.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2001 року за ОСОБА_4 визнано право на жилу площу в квартирі АДРЕСА_1. В задоволенні позову виконавчого комітету Залізничного району м. Сімферополя до ОСОБА_4 про виселення – відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2001 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову виконавчого комітету Залізничного району м. Сімферополя до ОСОБА_4 про виселення та позову ОСОБА_4 до виконкому Залізничного району м. Сімферополя, ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя про визнання права на житлову площу – відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2011 року і залишення в силі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2001 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки спір виник щодо права на житлову площу, а спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності в ідеальних частках як ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 так і місцевій раді, тому суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, повинен був залучити до участі в справі інших співвласників даного будинку, так як сам будинок не був поділений в натурі і визначити яку саме ідеальну частку займає АДРЕСА_1 в загальній власності не можливо без виділення ідеальної частки в натурі.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2011 року залишити без змін.