розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" про стягнення орендної плати та неустойки та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 червня 2001 року між позивачем та ДП "Biльногірський державний гірничо-металургійний комбінат", правонаступником якого є ЗАТ "Кримський Титан" в особі філії "Вільногірський МГК" укладено договір оренди земельної ділянки № 337, передачу майна цілісного майнового комплексу оформлено актом передачі № 001/2004 від 30 листопада 2004 року, а тому відповідач є Орендарем земельної ділянки відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № 337 від 27 червня 2001 року. У відповідності до п. 2.3 вищезазначеного договору Орендар повинен до 01 липня кожного року, як плату за користування земельною ділянкою, передавати Орендодавцю по 65,402 т рутилового концентрату, з розрахунку 1,5 тони рутилового концентрату за 1 га орендної землі. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд стягнути на її користь з відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою з 2003 року по 01 липня 2009 року в натуральній формі у виді рутилового концентрату в кількості 456,216 т., пеню в загальній cyмi 120 104,54 грн. станом на 01 липня 2009 року та судові витрати на загальну суму 47 978,25 грн.

У жовтні 2006 року закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 посилаючись на те, що суттєві умови договору оренди земельної ділянки № 337 від 27 червня 2001 року, укладеного між сторонами, не відповідають вимогам законодавства.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, стягнуто з відповідача на її користь орендну плату за користування земельною ділянкою з 2003 по 2009 роки в натуральній формі у виді рутилового концентрату в кількості 194,608 т, пеню в розмірі 22 519,95 грн. за період з 10 серпня 2005 року по 01 липня 2006 року, витрати на адвоката в розмірі 910,13 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат, в задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2010 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення орендної плати та неустойки задоволені. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" на користь ОСОБА_4 орендну плату за користування земельною ділянкою з 01 січня 2004 року по 01 липня 2009 року в натуральній формі у виді рутилового концентрату в кількості 456,216 т та пеню станом на 01 липня 2009 року в загальній сумі 120 104,54 грн.

Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року та ухвалити в справі нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП "Biльногірський гірничо-металургійний комбінат", а тому закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" також є правонаступником в частині зобов’язань ДП "Biльногірський гірничо-металургійний комбінат" перед ОСОБА_4 по сплаті заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №337 від 27 червня 2001 року. Також судами вірно встановлено, що посилання відповідача на припинення договору оренди у зв’язку з ліквідацією ДП "Biльногірський гірничо-металургійний комбінат" є безпідставними, оскільки його було реорганізовано, а не ліквідовано .

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" відхилити, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року залишити без змін.