розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Український промисловий банк", третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" про розірвання договору та стягнення коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2010 року,

У червні 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що відповідач є управителем Фонду фінансування будівництва (далі – ФФБ) виду А малоповерхового житлового комплексу "Західний" в урочищі Чобіт с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. 3 липня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір № 91 про участь у ФФБ.

Відповідно до п. 1.1 договору вона (довіритель) передає кошти відповідачу (управителю) у довірче управління з метою отримання у власність об’єкту інвестування, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ в порядку, визначеному правилами ФФБ, що затверджені рішенням правління товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі – ТОВ "Український промисловий банк") від 8 червня 2005 року.

Згідно з п. 1.4 цього договору об’єктом інвестування є будинок в об’єкті будівництва (малоповерховий житловий комплексу "Західний" в урочищі Чобіт с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області), площею 101 кв. м, що відповідає 10 100 вимірним одиницям. Запланована дата введення будинку в експлуатацію – 1 жовтня 2007 року. Ціна вимірної одиниці на дату підписання договору становить 31,815 грн.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що довіритель може отримати у власність закріплений за ним об’єкт інвестування після введення в експлуатацію об’єкта будівництва на умовах, визначених Правилами ФББ, за умови сплати 100% вартості об’єкту інвестування.

Вартість об’єкту інвестування склала 321 331 грн. 50 коп., яку вона передала управителю, тобто виконала всі умови договору, однак, незважаючи на це, закріплений за нею об’єкт інвестування не отримала, у зв’язку із чим ОСОБА_3 просила розірвати укладений між сторонами договір.

ОСОБА_3 зазначала, що для внесення коштів отримала у відповідача кредит. На даний час відповідач заявив до неї вимоги про повернення кредиту, відсотків та комісійних в сумі 482 427 грн. 37 коп.

Оскільки в разі розірвання договору про участь у ФББ майно (грошові кошти) вважатимуться такими, що перебувають у відповідача без належної правової підстави, ОСОБА_3 також просила зобов’язати ТОВ "Український промисловий банк" повернути їй кошти.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2010 року, позов задоволено. Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 3 липня 2007 року № 91, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Український промисловий банк". Зобов’язано ТОВ "Український промисловий банк" виплатити ОСОБА_3 965 964 грн.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Український промисловий банк" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач не виконував належним чином обов’язки управителя, передбачені ч. 1 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитний механізм і управління майном при будівництві та операціях з нерухомістю" (далі – Закон") та укладеним між сторонами договором, а тому повинен сплатити позивачці суму коштів, обчислену відповідно до ст. 20 Закону.

Відповідно до змісту ст. 11 Закону для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник.

Згідно з даними товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс дім" вартість вимірної одиниці на час виникнення спору становить 95 грн. 64 коп., таким чином суд стягнув з відповідача на користь позивачки 965 964 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 50 Закону довіритель ФББ, який отримав кредит для участі у ФББ та забезпечив виконання своїх зобов’язань за договором про іпотечний кредит іпотекою, до моменту повного виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит не мас права змінити об’єкт інвестування, уступити право вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам, частково отримати кошти з ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ.

Порушення строків спорудження об'єкта будівництва або

неналежне виконання зобов'язань забудовником не може впливати на

правовідносини, що виникли між банком та позичальником відповідно

до укладеного ними договору про іпотечний кредит, і не є підставою

для припинення виконання зобов'язань позичальником.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" до 1 січня 2012 року забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками

завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за

умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків

вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім

випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на

користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено

часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового

будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого

об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та

виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та

стягнення коштів, передбачених статтею

625 Цивільного кодексу України на строк дії цієї статті не здійснюється.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ТОВ "Український промисловий банк" в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.