розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Івано-Франківську, Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними рішень Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державних актів на право власності на земельну ділянку; визнання недійсними матеріалів технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), усунення перешкод в користуванні присадибною ділянкою та допоміжними приміщеннями, що розташовані на ній, шляхом демонтажу навісу, за касаційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2010 року,

В грудні 2008 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони є співвласниками одного триквартирного будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 є власником окремого будинку № 36. Обидва будинки розташовані на одній присадибній ділянці, що згідно із генеральним планом становить 2 767 кв. м. На підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 18 травня 2004 року № 189 ОСОБА_5 отримав державний акт про право власності на 0,0334 га ділянки на АДРЕСА_1, а на підставі рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 12 вересня 2006 року ОСОБА_6 передано у власність 0,0432 га на АДРЕСА_2

Вважаючи, що приватизація проведена з порушенням вимог ст. 42 ЗК України, просили визнати недійсними п. 31 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 18 травня 2004 року № 189, п. 25 рішення Івано-Франківської міської ради від 12 вересня 2009 року, державні акти на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_8; визнати недійсними матеріали технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні присадибною ділянкою на АДРЕСА_1 та допоміжними приміщеннями, що розташовані на ній, шляхом демонтажу навісу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року зазначене судове рішення в частині позову про визнання недійсним п. 31 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 травня 2004 року № 189 та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0334 га від 20 січня 2005 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. Визнано недійсним п. 31 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 травня 2004 року № 189 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0334 га від 20 січня 2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У решті рішення залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_7, ОСОБА_5 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та закрити провадження в справі.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 у касаційній скарзі просять рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про усунення перешкод в користуванні присадибною ділянкою та допоміжними приміщеннями, що розташовані на ній, шляхом демонтажу навісу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним житловим будинком, а спірні правовідносини, відповідно, регулюються ст. 42 ЗК, згідно з якою в разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 19 листопада 2008 року, колегія суддів погоджується з висновками апеляційний суду щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним п. 31 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 травня 2004 року № 189 та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0334 га від 20 січня 2005 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Разом з тим, в решті рішення апеляційного суду вимогам ст. 314 ЦПК України не відповідає.

Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, зазначаючи про правильність відмови позивачам в задоволенні вимог про визнання недійсним державного акта, виданого ОСОБА_6, апеляційний суд не навів мотивів та положень закону, з яких він погоджується із судом першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним п. 25 рішення Івано-Франківської міської ради від 12 вересня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_6 було видано державний акт.

Не наведено апеляційним судом також й мотивів та положень закону, з яких він погодився із судом першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсними матеріалів технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов’язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні присадибною ділянкою на АДРЕСА_1 та допоміжними приміщеннями, що розташовані на ній, шляхом демонтажу навісу.

Оскільки апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2010 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.