Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Колодійчука В.М.,

Дем`яносова М.В., Євграфової Є.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - СПРФО Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, комунальне підприємство Броварської міської ради "Служба замовника" про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року,

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Мотивував вимоги тим, що 18 вересня 2008 року рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради передано у комунальну власність гуртожиток по вул. Грушевського, 1. Рішенням виконавчого комітету від 27 лютого 2009 року створено робочу групу по перевірці правомірності реєстрації та фактичного проживання мешканців гуртожитків. Було встановлено, що в гуртожитку по вул. Грушевського, 1 зареєстровані відповідачі, підстави їх реєстрації не відомі. 24 червня 2009 року перевірка була проведена та складено списки осіб, які зареєстровані та проживають у гуртожитку. Відповідачі на час перевірки не проживали в гуртожитку. Надалі було складено ще два акти про відсутність відповідачів за їх місцем реєстрації. В зв'язку з тим, що відповідачі більше шести місяців без поважних причин в гуртожитку не проживають виконавчий комітет звернувся до суду та просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року, позов задоволено, визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку по вул. Грушевського, 1 у м. Бровари.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення, постановити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що відповідач та його повнолітня дочка проживали в гуртожитку по вул. Грушевського, 1 в м. Бровари Київської області у кімнаті НОМЕР_1 та були зареєстровані в гуртожитку. На час звернення до суду відповідачі не проживали у гуртожитку понад 6 місяців, що підтверджено відповідними актами та показами свідків.

З такими висновками судів безспірно погодитись не можна.

За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин.

Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що, перебуваючи у трудових відносинах з цим підприємством, ОСОБА_3 на підставі ордера, виданого на його ім'я згідно спільного рішення адміністрації ВАТ "Броварисільбуд" та профспілкового комітету, був вселений в гуртожиток по вул. Грушевського, 1 у м. Бровари, зареєстрований у гуртожитку у встановленому законом порядку.

Суди не з`ясували, з якого часу відповідачі відсутні на спірній жилій площі, не з`ясували поважність причин непроживання відповідачів більше 6 місяців на спірній жилій площі, не зазначили, з якого часу обліковується шестимісячний строк, протягом якого відповідачі не проживають на спірній жилій площі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначав, що він має роз`їздний характер роботи, у зв`язку з чим протягом останніх шести місяців проживав у гуртожитку періодично. У гуртожитку проживав постійно з моменту реєстрації, протягом 23 років, іншого житла не має. Вчасно сплачував за користування житлово-комунальними послугами та не мав заборгованості, що підтверджується довідкою КП Броварської міської ради "Служба замовника" від 24 березня 2010 року. Актами перевірки фактичного проживання громадян у гуртожитку встановлено, що відповідачі у кімнаті з`являються.

Цим обставинам суди оцінки не дали.

На порушення вимог ст. ст. 60, 212- 214 ЦПК України належним чином зазначені доводи відповідачів не перевірено; не з`ясовано, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.