Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2010 року,

У березні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (нині – публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок виникнення заборгованості у відповідача за кредитним договором позивач має право, відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, вимагати повернення всієї суми кредиту. Оскільки в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, то на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року в розмірі 168268 гривень 58 копійок звернено стягнення на предмет іпотеки – будинок та земельну ділянку, на якій він розташований розміром 0,100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаних предметів іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_6, яка зареєстрована та проживає у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Оріхівського РВ УМВС України в Запорізькій області.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення порядку продажу квартири. Зазначено, що продаж предмета іпотеки здійснити шляхом застосування процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про часткове скасування рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем укладено кредитний договір № ZPMHGA0000000011 на суму 174685 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 16 липня 2018 року.

Внаслідок невиконання зобов’язань по кредитному договору станом на 16 лютого 2009 року утворилася заборгованість в сумі 168268 гривень 58 копійок, яка, на думку судів, підлягала стягненню.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 2.2.2. Розділу 2 "Права та обов’язки сторін" кредитного договору позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно з пунктом 8.1. розділу 7 "Особливі умови" кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом становить 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4-6).

Відповідно до пункту 35.2. Розділу 7 "Предмет договору" договору іпотеки № ZPMHGA0000000011 від 16 липня 2008 року розмір відсотків за користування кредиту також становить 1,67 % (а.с.7-12).

Однак згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, процентна ставка за користування кредитом з 16 липня 2008 року по 22 січня 2009 року становить 20,04 %, а з 01 лютого 2009 року по 16 лютого 2009 року – 24,96 %.

Підпунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змін процентної ставки.

Письмове повідомлення відповідача про зміну процентної ставки в матеріалах справи відсутнє.

При цьому, пунктом 6.2. кредитного договору передбачено, що договір може бути змінений у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Таким чином, ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій не врахували зазначених порушень вимог закону та умов кредитного договору.

Оскільки ст. 214 ЦПК України передбачає обов’язок суду вирішити, зокрема, питання чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, то невиконання судом цих обов’язків свідчить про незаконність і необґрунтованість судових рішень.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вирішуючи питання по договору іпотеки обґрунтовано зазначив про здійснення продажу предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", однак, при цьому, не звернув увагу на наявність позовних вимог про виселення відповідача і не розглянув їх належним чином.

За таких обставин постановлені рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2010 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.