розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Макалевицької сільської ради Радомишльського районного суду Житомирської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Макалевицької сільської ради Радомишльського районного суду Житомирської області, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ ідеальну частину спадкового майна у вигляді жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що в свою чергу успадкував указаний будинок після смерті

ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від

5 липня 2010 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня

2010 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 не надали доказів, які б свідчили про право власності спадкодавців, померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на спадковий будинок. Виключено з абзацу першого резолютивної частини рішення словосполучення: "користувачами якого були ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1". У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 просить рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від

7 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві і в свідоцтві про народження його батьками були записані:

батько – ОСОБА_7, мати – ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 у віці 51 року, а його мати – ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із листа Радомишльської державної нотаріальної контори від

12 березня 2010 року № 397 убачається, що спадщину після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ніхто не прийняв, спадкова справа не заводилась.

Згідно з довідкою Житомирського обласного бюро технічної інвентаризації від 14 липня 2009 року б/н за ОСОБА_8 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Вартість будівлі складає 19 318 грн.

У матеріалах спадкової справи № 767 (2008) Радомишльської державної нотаріальної контори, відкритої після смерті ОСОБА_7, відсутні правовстановлюючі документи на вказаний вище будинок.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації – то таке право виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 не надали доказів, які б свідчили про право власності спадкодавців, померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на спадковий будинок, а були лише його користувачами.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції постановив рішення, яким змінив рішення суду першої інстанції, виключив із його резолютивної частини вказане вище посилання, залишивши в іншій частині рішення без змін.

Однак із такими висновками суду погодитись не можна.

Апеляційний суд, правильно вказавши на непритягнення до участі у справі в якості відповідача територіальної громади в особі місцевої ради й іншого спадкоємця – ОСОБА_4, дійшов помилкового висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Крім того, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України як суд першої так і суд апеляційної інстанції не встановили, чи належав спірний жилий будинок до колгоспного двору, яким чином був зареєстрований, чи підлягав державній реєстрації та не з’ясували даних погосподарської книги.

Також суди в рішеннях не дали належної оцінки факту існування рішення Радомишльського районного суд Житомирської області від

26 лютого 2010 року, що набрало законної сили, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частину спірного будинку з господарськими будівлями.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від

5 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від

7 жовтня 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Макалевицької сільської ради Радомишльського районного суду Житомирської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.