розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Кременчукводоканал", комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське", товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс", третя

особа – виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про усунення порушень прав споживачів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від

8 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від

7 жовтня 2010 року,

У листопаді 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Кременчукводоканал" (далі – КП "Кременчук-водоканал"), комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське"(далі – КЖЕП "Автозаводське"), товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" (далі – ТОВ "Житлорембудскрвіс") про усунення порушень прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він проживає у приватизованій квартирі АДРЕСА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має пільги по оплаті комунальних послуг. У 2003 році в належній йому квартирі встановлено прилади обліку води, проте працівники КП "Кременчукводоканал" невірно нараховують оплату за водопостачання та водовідведення.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов’язати

КП "Кременчукводоканал" укласти з ним договір про надання послуг із водопостачання та водовідведення, провести повірку приладів обліку води в його квартирі за свій, КП "Кременчукводоканал", рахунок, та стягнути з

КП "Кременчукводоканал" у відшкодування моральної шкоди 1 тис грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 8 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 жовтня 2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 8 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що періодична повірка квартирних засобів обліку води є платною комунальною послугою, оскільки ця послуга не була включена органом місцевого самоврядування до переліку послуг із утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та до цього часу не визначений її тариф, оплата зазначеної послуги повинна проводитись власником засобів вимірювальної техніки, та вважав, що відсутні підстави для зобов’язання КП "Кременчук-водоканал" здійснювати повірку приладів обліку за власний рахунок.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Положеннями ч. 3 ст. 28 Закону України від 11 лютого 1998 року "Про метрологію та метрологічну діяльність", що регулюють питання повірки засобів вимірювальної техніки, зазначено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності – власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань, якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов’язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Згідно з п. 16 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг із центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , плата за послуги з водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання вноситься у разі несправності засобів обліку води.

Таким чином, у порушення положень ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд першої інстанції не визначив характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами; з урахуванням вимог матеріального права належним чином не з’ясував питання щодо обслуговування приладу обліку води, повірка якого здійснюється за законом, та не з’ясував, у зв’язку з чим відповідач таку повірку не здійснив.

Зазначені недоліки в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України залишились поза увагою апеляційного суду, який безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, вони не можуть залишатися в силі та відповідно до ч. 2

ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 8 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 жовтня 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Кременчукводоканал", комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське", товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс", третя особа – виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про усунення порушень прав споживачів та відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.