Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Дарницької районної в м. Києві адміністрації, третя особа – Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_7, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1. Його матері належала на праві спільної сумісної власності подружжя квартира за вказаною адресою. У встановлений строк він звернувся до 16-ї Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та проханням видати свідоцтво про право на спадщину, але лише у 2006 році після повторного звернення, нотаріальною конторою заведено спадкову справу та запропоновано прибути з належними документами для отримання спадщини, які у нього були відсутні. Оскільки він пропустив строк звернення до нотаріальної контори, йому було запропоновано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_6 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, два місяці після набрання рішення суду законної сили.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не наведено відповідних обставин та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7, також не доведено факту проживання ОСОБА_6 в спірній квартирі до часу смерті матері.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом є її діти ОСОБА_6, ОСОБА_8 та чоловік ОСОБА_9 30 травня 2006 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_8 із заявою про відмову від спадщини після померлої мати ОСОБА_7

ОСОБА_9 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся.

З листа 16-ї Київської державної нотаріальної контори № 1981 від 30 червня 2006 року вбачається, що нею отримано заяву ОСОБА_6 від 4 квітня 2004 року та останньому повідомлено про заведення спадкової справи № 569 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 і запропоновано з’явитися до нотаріальної контори особисто до 4 жовтня 2006 року для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.8).

Тим самим суди фактично установили, що ОСОБА_6 мав намір прийняти спадщину після смерті матері і звертався неодноразово з заявами до нотаріальної контори.

Відмовляючи у позові апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину відповідно вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживав у квартирі АДРЕСА_1 на що звертав увагу Верховний Суд України в своїй ухвалі від 11 березня 2009 року, скасовуючи рішення Дарницького районного суду від 21 березня 2008 року і задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_6

Верховний Суд України зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з 6 березня 2003 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 тому для прийняття спадщини ОСОБА_6 повинен був звертатися із заявою до нотаріальної контори в передбачений законом шестимісячний - строк із дня відкриття спадщини, натомість він подав таку заяву лише 1 червня 2006 року, пропустивши без поважних причин строк для прийняття спадщини.

Проте з такими висновками суду першої інстанції цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Судом установлено, що ОСОБА_6 на час смерті його матері ОСОБА_7 проживав у АДРЕСА_1

Установивши зазначений факт, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин (а.с.76).

Крім цього, з вироку Дарницького районного суду м. Києва від 7 листопада 2008 року, вбачається що 22 липня 2007 року в квартирі АДРЕСА_1 виник конфлікт між ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11, що свідчить про те, що позивач проживав в зазначеній квартирі (а.с.28).

Судом першої інстанції також правильно установлено, що ОСОБА_6 своєчасно не зміг звернутися особисто до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв’язку з хворобою, що підтверджується медичними виписками та довідками, які є в матеріалах справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, наведені ОСОБА_6 обставини свідчать про наявність для нього об’єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви в строк, який був встановлений нотаріальною конторою до 4 жовтня 2006 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Установивши, що строк для прийняття спадщини пропущено ОСОБА_6 з поважних причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленими обставинами справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року .

Ухвала оскарженню не підлягає.