розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності на нерухоме майно; та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на ј частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в садівничому товаристві "Агро" Бориспільського району Київської області (далі – СТ "Агро"), що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі державного акта на право власності на землю, а також на ј частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в СТ "Агро", що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заявили зустрічний позов, в якому просили визнати за кожним з них право власності по 1/8 частині земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в СТ "Агро", що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі державного акта на право власності на землю, а також по 1/8 частині земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в СТ "Агро", що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в СТ "Агро", що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі державного акта на право власності на землю, та на ј частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в СТ "Агро" що належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_7. Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 0,06 га, що розташована в СТ "Агро" та належала ОСОБА_7 на підставі держаного акта на право власності на землю серії КВ № 002711; земельна ділянка площею 0,06 га, що розташована в СТ "Агро" та належала ОСОБА_7 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Киїської області від 27 жовтня 2006 року.

Заповіт на випадок смерті ОСОБА_7 не складала, тому спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є діти - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та чоловік - ОСОБА_4

У встановлений законом строк, згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, вони звернулися з письмовою заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, але нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на відповідні частки спірних земельних ділянок, мотивуючи це відсутністю правовстановлюючих документів на ділянки - державних актів.

Оскільки, згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, до спадкоємців ОСОБА_7 перейшло, в тому числі, право на отримання державних актів на земельні ділянки, які ОСОБА_7 не встигла отримати.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо земельної ділянки площею 0,06 га, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії KB № 002711, виходив із того, що відповідно до ст. ст. 40, 116 ЗК України ОСОБА_7 як фізична особа використала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, що в силу положень ст. 345 ЦК України не може набувати подружжя.

Щодо земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована в СТ "Arpo" та належала ОСОБА_7 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із встановлення зазначеним рішенням суду обставин належності земельної ділянки на праві власності лише ОСОБА_7 та відсутності необхідності доказування наведеного в силу положень ч. 3. ст. 61 ЦПК України.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії KB № 002711, виданого 9 жовтня 1996 року, земельна ділянка площею 0,06 га була передана ОСОБА_7 на підставі рішення Кіровської сільської ради народних депутатів від 24 січня 1994 року №1.

Чинний на час зазначеної передачі Земельний кодекс України 18.12.1990 (561-12) р. (ст. 17) передбачав можливість передачі громадянам земельних ділянок у приватну власність Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, в наступних випадках: 1) громадянам, заінтересованим у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу; 2) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину (безоплатна приватизація відповідно до Декрету КМ України від 26 грудня 1992 року № 15-92 (15-92) ); 3) передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України зазначених положень чинного на той час законодавства суди не врахували, помилково застосувавши до спірних правовідносин в цій частині положення Земельного кодексу (2768-14) , що набув чинності з 1 січня 2002 року; не з’ясували в якому порядку ОСОБА_7 було набуто право власності на земельну ділянку та дійшли передчасних висновків щодо набуття права власності внаслідок приватизації.

Застосовуючи ч. 3. ст. 61 ЦПК України в частині доведеності обставин належності земельної ділянки на праві власності лише ОСОБА_7 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року, суди не врахували, що в справі № 2-0-177/06, за наслідками розгляду якої воно було прийнято, та у даному спорі приймали участь різні особи, а особа, щодо якої було встановлено факти, взагалі участі не приймала, оскільки померла.

Отже, обставини набуття ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,06 га за договором купівлі-продажу в період шлюбу із ОСОБА_4 та, відповідно, виникнення сумісної власної подружжя мають в даній справі доводитись на загальних підставах.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішенні підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

При новому розгляді судам слід з’ясувати обставини набуття ОСОБА_7 права власності на спадкове майно (на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована в Садівничому товаристві "Агро" Бориспільского району в межах Кіровської сільської ради та належала їй на підставі держаного акта на право власності на землю серії КВ № 002711, а також на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована в садівничому товаристві "Агро" Бориспільського району в межах Кіровської сільської ради та належала їй на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2006 року та, відповідно, виникнення сумісної власності подружжя.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.