розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Головного фінансового управління Волинської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, виселення за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Волинської області від 5 листопада 2010 року,

У травні 2009 року Головне фінансове управління Волинської області звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1994 році ОСОБА_4 прийнятий на роботу в указану установу, у зв’язку з цим йому та членам його сім’ї надане приміщення у гуртожитку АДРЕСА_1. 11 травня 2000 року він звільнився з роботи за власним бажанням, однак відмовляється разом із членами сім’ї звільнити зазначене приміщення. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, та виселити їх.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2010 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 5 листопада 2010 року рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей з гуртожитку – квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про виселення відповідачів зі спірного приміщення гуртожитку відповідно до ч. 2 ст. 132 ЖК України, оскільки ОСОБА_4 звільнився з роботи за власним бажанням, на час пред’явлення цього позову він на праві власності мав трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, подарував її своїй дружині, чим штучно погіршив свої житлові умови.

При розгляді зазначеної справи апеляційним судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду Волинської області від 5 листопада 2010 року залишити без змін.